Віршований додаток до історії футболу.
Всі події, описані у вірші, дійсно мали місце...

Ностальгія!

Як семенівські козаки в футбол грали

„Футбол – це гра для пацанів,
що прославляє мужиків”

Якщо ти не грав в футбола,
Якщо гол не забивав,
Не вивчав матюк на полі,
І „Марусю” не співав,
Не заскакував у „скверик”,
І не „брав на грудь” „Портвейн”,
Не ламав в „газоні” двері,
І в буфет не попадав,
То в якій такій манері,
І в яке життя попав?

* * *

Ото в нас було життя!
Гатить голів до забуття!
Арбузинці, Благодатні,
„Бадзігунам”, Новокрасним...
Всім ми били до пуття,
Бо футбол для нас – життя!

* * *

Он Микульшин пре на поле
Був би кінь, його б дігнав...
Льоня Іщенко, поволі,
Пів команди розкатав...
Вовка Лень у центрі поля...
Пас на Курченка (на Колю),
А той брату, Льоні, дав...,
Льоня кинув Житнюку,
Той Підгорному...
Тут Вася...!

Дав усім по матюку,
Взяв м’яча, котнув Володі,
Той рвонув, Борзова вроді,
Пас на Ляпала,
А той, знов на Леня...
Лень ногою, головою,
Колі Мимченку віддав...
Той рвонув і гол вписав!

* * *

В дев’ятілу, в уголочок...
Толя надійно, точно вскоче...
З паутини не відскоче..
А народ гола ще хоче!!!
- „Толя „Сонечко” хай вмоче”!!!
Головне – не пропустить!
Хто Мазаєва розмоче?
Толя пропускать не хоче,-
М’яч він „намертво” спіймав,
Й Різуну... щоб розпочав
Знов атаку семенчан...

* * *

І Володя розпочав..
І м’яча в життя послав..
Ваня Шубин підхватив...
По дорозі суддю збив...

* * *
Ну, бува й свисток арбітра.
Треба ж хлопцям відпочить...
Залічити ноги, руки...,
Кому дало по мозгам.
(Хто команду дасть ногам)!

* * *

Отаке було життя!
Били ми до забуття!
Всі дівчата були наші,
Бо футбол для пацанів,
І готує мужиків!

С.Ляпало
10.09.2011р.

← назад