„На сіножаті”

У цьому сезоні театр підготував виставу за п’єсою Любові Яновської „На сіножаті”. Як завжди, дещо змінили, а ще додали пролог на основі зажинкових обрядів. Вийшла вистава невелика за розміром (хвилин 45), динамічна, моторна, сюжетно не заморочена, проте міцно і просто зроблена. Купа сіна на великому брезенті – ото і все оформлення. Зате все що є на сцені працює на результат і кожна рушниця – стріляє.

Уривок з вистави зіграли у травні в Первомайську на конкурсі ім. Є.Зарницької, де і отримали перепустку в Очаків. Потім остання перевірка – домашня вистава – 21 червня. Перевірка показала, що все зроблено, загалом, правильно. Від публіки одне нарікання: "А чого так мало?!".

А вже 22 червня в Очакові відкрився 17-й Всеукраїнський фестиваль театрального мистецтва „Від Гіпаніса до Борисфена”.

Для народного театру нашого будинку культури він всі ці роки є важливим орієнтиром у роботі і, мабуть, своєрідною вершиною театрального року. Тут можна отримати професійну оцінку своєї вистави, подивитись роботи інших колективів, поспілкуватись з аматорами з різних куточків України.

Додати до цього те, що він проходить у нашій області, а значить доїхати до нього не так уже й важко, і стане зрозумілим, чому ми так прагнемо потрапити на фестиваль.

Цього року виступали театри з м.Заставна Чернівецької обл., м.Новояворівськ, м.Борислав та м.Судова Вишня Львівської обл., м.Краматорськ та м.Світлодарськ Донецької обл., смт Велика Олександрівна Херсонської обл., м.Пологи Запоріжської обл., с.Прутівка Івано-Франківської обл., м.Теплодар Одеської обл., м.Берегово Закарпатської обл., м.Рівне, м.Донецьк, м.Суми, м.Черкаси, м.Олександрія Кіровоградської обл., м.Миколаїв (5_колективів), м.Первомайськ та с.Семенівка Миколаївської обл.

Наше перебування на фестивалі було обмежене фінансовими рамками та жнивами, які цього року почалися раніше звичного. Все було за звичною схемою: 24 червня – приїзд, 25 червня – виступ, 26 червня – додому. Зразу було домовлено, що хоч двох представників театру необхідно направити на закриття фестивалю, яке спершу планувалося за 30.06, але відбулося 29-го. Час виступу вже „на ходу” змінили з 20.30 на 17.00 – поступилися гостям із Закарпаття. Таким чином, виступали точно посередині фестивалю, коли одні колективи вже від’їхали, а інші ще не прибули та й у 17.00 люди з більшою охотою ідуть купатись, ніж на вистави...

... Отак і вийшло, що нас подивилися кілька десятків чоловік. Проте журі поставило дуже високу оцінку. І нам було запропоновано готуватись до приїзду на закриття фестивалю всім колективом, щоб зіграти виставу ще раз, як переможці конкурсу і володарі Гран-прі. Якщо, звичайно, за решту днів ніхто не покаже чогось ще кращого. Наступні кілька днів ми провели у великому хвилюванні, але все саме так і сталося – треба було швидко організовувати нову поїздку в Очаків. Хоч і приємні та все таки клопоти. З транспортом допоміг все то й же В.І.Травянко, за що йому окреме спасибі. Вирішили обійтися без ночівлі: зіграти виставу, як кажуть, „з коліс” і відразу додому.

По приїзду виявили ще один „нюанс”. Так як з вищеназваних причин нас мало хто бачив, то представники великих міст ходили трохи збентежені, трохи, навіть, ображені: „Що там за село і за що вони отримують головний приз?”. Проте, коли після церемонії нагородження ми відіграли свою виставу „На сіножаті”, театральна спільнота сказала: „Так, це Гран-прі!”. Ми почули море теплих слів з уст своїх колег та різних театральних діячів, які, до того ж, з задоволенням фотографувались на нашому сіні.

Зібрали свої речі і „Газель” помчала нас додому. І повезла у своєму салоні не тільки щасливих стомлених людей, а й диплом лауреата та той самий Гран-прі – підтвердження того, що наша вистава була найкращою на цьогорічному фестивалі.

Ще кілька власних вражень від вистав інших колективів.

• Дитячий театр „Чердачок” з Миколаєва – „Веселый Роджер” Д.Салімзянова. Зовсім маленькі діти, які самовіддано грають свої ролі. Інколи виходило прекрасно. Інколи здавалося, що вистава таки завелика для них.
• Студія „Простір” з Великої Олександрівки Херсонської області – „Можно попросить Нину?” К.Буличова. Дуже цікава робота. Родзинка – різнобічне використання проектора, хочеться й самому так зробити. З усього баченого сподобалося найбільше.
• Народний театр „Гердан” с.Прутівка Івано-Франківської області – Земля” О.Кобилянської”. Не надто приємно вразила невідповідність затрачених зусиль та ресурсів і художнього результату. Разом з тим – відразу кілька паралелей з нашою виставою: акапельний спів, сіно на сцені, амурна сцена на сіні... Проте все... „трохи не так”.

• Народний театр „СвеЧа” м.Теплодар Одеської області – „Хто спасе гномів” за мотивами казки братів Грім. Побачили малесенький шматочок, тому що виступали наступними. Яскраво.
• Народний театр м.Берегово Закарпатської області – „Світло зачарованих Карпат” О.Матей. Власний текст, що, звичайно, додає цінності. Але склалося враження, що якось помилилися з жанром, чи як? Все це нагадувало гіпертрофоване домашнє завдання з КВК.

Отакі власні враження. „Не судіть суворо мої судження”. :)

М.Давиденко, директор Семенівського сБК

← на головну