А. Ф. Володський “Панна Штукарка”

Жарт на три дії.

Дійові особи:
Л о б о д а І в а н Х в е д о р о в и ч, старенький панок - хуторянин, недочуває і недобачає, років 60.
В а л е н т и н а, його внучка, курсистка.
У с т я, наймичка його, літ 45.
Ш е л я г, городський панок, його приятель, років 55.
Л и к е р и я І в а н і в н а, його жінка.
Г а н у с я, М а р у с я, його дочки
О л е к с і й, його син, канцелярист.
І в а н е н к о Г р и г о р і й І в а н о в и ч, квартирянин Шелягів, студент.
Г о р о д о в и й.
Г і с т ь.

Дія ПЕРША.

Гарна світличка у Лободи. На стінах патрети українських діячів, письменників. Фотографії. На вікнах фіранки. Стіл, канапа, стільці. Старий годинник. Крізь вікна видко село і садки.

Лобода, згодом Устя.

ЯВА 1.

Лобода (визира то в одно то в друге вікно, йде до дверий ) Хм... Хм... Нема, не видко... Усте, Усте! Де ти там?... Га, га? не чую, йди сюди !. . (Устя входить.) Ну, що, бачила де моя люба внука, Валя? Розшукала, питала людий?...
Устя. А бодай вас, та щоб вас... 22 роки служу я у вас, а такої роботи не зазнала ше.
Лобода. Не тарахкоти , не бурчи, а кажи менї де моя люба Валичка! Га? бачила? Га, га?
Устя (своє). Хай йому враг, покину я вас зовсім з такою роботою. І біля курчат, і біля гиндичат, і біля собак ваших, щоб вони вам попухли.
Лобода. Собачок моїх не лай .. бо вони кращі за людий, ніколи не зрадять
Устя. Хрін їх бери, тільки паскудять... (своє). І біля помосту. І порох щодня підмітай з оцих ваших патретів...
Лобода. Не бурчи, не торохти? Де Валя?
Устя (своє) Що дня в череду кози ганяй, та овечата, та свині, потім з череди зустрічай, напувай, а води - ж цебрів з 40 натягай.
Лобода. Та не терзай душі моєї Кажи, де онука моя?
Устя. А тут ще нова робота. Ганяй по хутори, висолопивши язика, та розшукуй онуку вашу Валентину : не мала баба клопоту, та купила порося.
Лобода. Кажи мені, куди і коли вона зчезла? Хто бачив?
Устя. Я.
Лобода. Чом же ти мене не розбудила?
Устя. Хиба ви мені казали? Велика біда, коли поїхала верхи у гай, на ,,Арци".
Лобода. Верхи на ,,Арци". Сама ж баска кобила.
Устя. Не пропаде, вернеться жива.
Лобода. Де ж вона зараз? Де? га, га?
Устя (кричить), у гаю, гриби бере, кажу.
Лобода. Та ти не кричи. Я не глухий, слава Богу, чую.
Устя. Чуєте. То чого ж ви двічи питаєте?
Лобода. Йди ти від мене: кара Божа з такою наймичкою!
Устя. Про мене, то я піду. (Йде.)
Лобода. Вернись, торохтилко. Глянь : ото не вона прямує на подвіря?
Устя. То корова з телицею.
Лобода. З дівицею? якою?
Устя. Телицею ! корова з телицею.
Лобода. Тьфу ! Не кричи, чую ! не глухий. Що мені робить, не сплю спокійно ввесь тиждень, як гостює у мене оця штукарка. Заснеш і верзеться, що або втопилась, або вбита її. І в кого воно таке вродилось? Душа не спокійна. Хто ж мене заспокоїть? Жива моя Валя?
Устя. Не бійтесь. Як смерть прийде - то й страстна сьвічка не поможе.
Лобода. Спасибі — заспокоїла.
Устя. Нічогісенько не станеться з панночкою, а що чутки йдуть погані — оце не гаразд.
Лобода. Які чутки?
Устя. Ой, паноченьку, цукорню пана Товкача, геть чисто пограбували, зруйнували — казати страшно.
Лобода. Смашно?
Устя. Страшно!.... Як би з вами таке скоїло ся — було б не до смаку.
Лобода. Що бо там таке?
Устя. Оце вранці цукорню Товкача чисто рознесли... Цукорні нема, машини потрощили...
Лобода. Ой, ой, ой! обороніть же мене, моі старі кісточки... Розказуй...
Устя. А все це лихо через оті бумажки, що розкидували і у нас, і по слободі, як їх оті бумажки — проклинації...
Лобода. Та не тягни , скажи швидше, яснійше!
У с т я. Я вам хутенько. Учора вранці і у вечері — про це казала мені ряба баба Тетяна, чоловіка її вбито на війні, вона отут живе біля Семена; учора ввечері робочі цукорні зробили митюжок.
Лобода. Який утюжок?
Устя. Та ні як його .. Почали читать митюжок... Ну, збірку здорову, чи то як би сход, де й можна балакать.
Лобода. Мітинг?
Устя. Еге, ге! Мітюг. Почали читать оті проклинациі, а потім побрали в руки, хто дрючок, а хто кілок, а хто ціпок і почали трощить цукорню. Машини перекрутили, управителеву хату підпалили, у хазяйки синці сунули, соломи полили гасом — тай запалили.
Лобода. Подивись, нїхто не слуха?
Устя (подивилась). Нема нікого!
Лобода. Ідоли ! У мене волоси до гори полізло!
Устя. Згадали ! Чого б то їм до гори лїзти. У вас же, хвалити Господа, лисинка.
Лобода. Ну, годі, годї! Ой, ноги так і тремтять.
Устя. Управитель без шапки полетів у город — незабаром прийде військо.
Лобода. Слава Богу!
Устя. А робочі повтікали . Сидять собі та посвистують. Почали їх трусить, шукати цукорю, бо на заводі ні однієї грудочки не покинули. Нема, ну, ні в кого!
Лобода. Нема?
Устя. Нема! Нїби то мовляв, поїли, та погризли. Стражники з таким повертатись хотіли. Приїхали до колодязя напувать коний. Пють коні воду так смашно, що аж корито гризуть — не хотять їхати. Стражники б’ють коний, а вони іржать та гризуть корито, але ж одному стражникови забажалось самому пить води... бо заклопотався бідолаха. П’є воду, аж вона солодка як чай. Ха, з цукором; Увесь значить туди жбурнули. Наш хутір потяг туди з відрами. Там народу як на страстях. Пустіть же, лебедику, і мене. Принесу відро і вас почастую.
Лобода. Божевільна! Дивись мені!
Устя. Оце так! Усі питимуть, а я ні.
Лобода. Не ходи, бо у острог заберуть . . . Ой , ой , ой ! що коїть ся , що робить ся... Дай води. І Валі нема, ох, ох, ох! Трусить мене всього наче лихоманка.
Устя (у вікно). О, хтось приїхав. Та он де панна — кобилу прив’язують...(пішла.)

За кулісами голос Валі : співа веселої.

ЯВА 2.

Лобода і Валя (з грибами).
Валя. І не сором же вам, дідусю, отут у хатах тинятись, (Цілує його) Гляньте навколо : пташки щебечуть, сонечко сяє — привітно прихиляється і наче манить до себе, і гріє, і веселить скрізь могутнє повітря. А пісню жайворонка ви чули? Де там. . . Ви як таракан який : насупились нагиндичелись. Засьмійтесь, просю вас, засьмійтесь!
Лобода. І в кого ти така вродилась: школярка чиста, усе б на вигадках, на жартах, на химерах...
Валя А тож, як ви, дїдусю, ха-ха- ха! Ви справді Українець: спите увесь час на печи і ждете, чи не покладе хто вам у рота галушку, чи пампушку.
Лобода. За тобою, голубочко, не тільки не заснеш, а здурієш.
Валя. Дякуйте, дякуйте, що я вас хоч трошки розворушую від довгого сну. Дякуйте, що стали вже хоч хвилюватись.
Лобода. Та як же не хвилюватись? За хлопця одягає ся, комедиї з селянами хочеш грати, гасаєш верхи на баській кобилї... ой, потрощить вона тебе.
Валя. Не потрощить. Коли б ви сіли та поїхали . . ха - ха - ха ! Певно , що й кісточок не познаходили б. За те я поїхала в гай і вернулася з грибами . Ось повний кошик. Ховайте, дбайте про чорний день. Треба брати власними руками те, що сама природа готує для людий. Ага, до речі, я вас хочу добре і налякати.
Лобода. Лякай : я зараз такий , що хоч за чуба скуби.
Валя. До якої партиї ви, дїдусю, належите?
Лобода. Га?
Валя. Якої партиї ви, дїдусю?
Лобода. А-а-а. Я? Я належу до партиї М. X. 3.
Валя. Не чула я щось з роду такої партиї. Що ж це за партия М. X. 3.
Лобода. Моя хата з краю.
Валя. Ага, сама ширша партия... Скільки у вас десятин землі"?
Лобода. 210, а що?
Валя. Хто обробляє?
Лобода. Селяни.
Валя. Попращайтесь з землею, не бачить вам її, як свого носа.
Лобода. Як? .. мою земельку? мій хутір? мій любий, тихий хутір?... Не лякай!...
Валя. Сьогодня йду на хутір і скликаю мітинг!
Лобода (злякався.) Га, га,?... М-мі- тинг?... Ой, лихо!...
Валя. І землю вашу розберуть по шматкам. Раю вам тепер же мати про чорний день запас грибів, картоплі, борошна... Сидіть собі та не рипайтесь.
Лобода (ходить за нею слідком) . Чи ти не здуріла... Мітинг .. віче... Ради Бога, що це ти вигадала проти дїда свого рідного .. Серденько, я все зроблю для тебе, тільки ти покинь цю химеру. (Валя ходить і сьпіває.) Та не сьпівай цього противного маршу, вислухай!
Валя. І слухать не хочу. Скликаю сьогодня мітинг

ЯВА 3.

Ті ж і Устя.
Устя Пане, пане! Що його в. сьвітї Божому робить.... з сучкою вашою. Ваша любима собачка кісткою вдавилась.
Лобода (не слухає її) Пожал їй мене , люба Валичка!
Устя. Що його робить з сучкою?
Лобода. Ти мене вбєш. в домовину живцем покладеш на той сьвіт...
Устя. Пане, пане! У мене горлянка не купована: сучка Диянка!...
Лобода. ,,Сучка Диянка!" Йди к бісу... не до поросят свини, коли її патрають.
Валя сьпіваючи пішла у другу кімнату, а Лобода за нею.
Устя. Чи вам позакладало ! Диянка вдавилася. Показились, єй же то Богу!
Валя , Лобода входять в другі двери.
Лобода. Люба, дорога. Не сьпівай, не сьпівай!... Ху-у ! У мене піт холодний на носї.
Устя. Що бо мені робить з вашою диянкою. Га?
Лобода. Не стирчи, не базікай, йди!
Устя. А бодай вас, та що б вас у жито головою. (Пішла)
Лобода (сїв.) Ху-у! Перелякала ти мене на смерть. Не роби ти цього, дай спокійно вмерти. Умру — хутір тобі дістанеться. Роби з ним що хочеш, а тепер...
Валя. Страшно?...
Лобода Душа похолола. Води!
Валя. Може побрискать?
Лобода. Не треба.
Валя. Ну, а тепер на добра ніч... я знову у гай.
Лобода. Не їдь, благаю тебе!
Валя. Що ж ви будете їсти , як землю заберуть?... Нагляділа я силу грибів... Я вільна як вітер, полетю по вільним степам ! Аж дух захоплює , коли несеся на коні! Гай сьміється, ставки, нивки витають тебе, а поле — оксамит зелений чарують око твоє. Послухати, що шепоче лист в гаю, або промовляє нивка колосиста, це величезна втїха. На добра ніч. (Пішла.)
Лобода (йде до вікна.) Валю! Валю! Глянь, глянь, поїхала!

ЯВА 4.

Лобода і Устя з мискою і рушником йде через хату.
Лобода. Глянь, глянь, поїхала!
Устя. Поїхала, то нічого, а от боязко, що б нас не спалили.
Лобода. Ой - ой, га? кажи все! ой..
Устя. Не хотіла я вам вчора розказувати, бо на ніч страшно.
Лобода. Кажи, говори!
Устя. Позамикала я ото вчора амбар, льодовню, дибаю собі по під загатою, коли чую, щось гомонить під нашим амбаром. Я пригнулась і дух в себе втягла, дивлюсь, аж стоїть не то пан не то дяк, волося здорові, борідка.
Лобода. Чув, чув, далі...
Устя. І держить отой пан у руцї отую, як її.... що без коня їде собі на двох колесах і не торохтить — сказано — божеське попущення.
Лобода. Ну і що ж! Може спалить мене хотіли. Не тягни! Землю, мій хутір рідний одняти?...
Устя. Та нї бо, слухайте, про вас нічого; а такі речі казав, що страшно. Воружіться каже він селянам, на роботи не ставайте ! Роздав купу отих бумажок-проклинаций, — хоч і не казав він, отой пан, чи дяк, але ж думаю, що він багато наробить пожежи. Деж таки, пане голубчику. Сїв він верхи на того гаспидського струмента, що на двох колесах, крутне раз, крутне в друге, як запалає вогонь, я мало не впала, так як блискавка, усе так зразу і осьвітилося, прямо хоч голки збирай. А потім як задзвонить, як чкурне — тільки його і бачили. І запремітила я, що у него через плече єнералська лента. Ой, щоб я не встала з цього місця, коли брешу.
Лобода. Намочи рушника водою , приложи на голову.
Устя. Добренько. (Робить) І снився мені сон, страшний сон: нїби то входжу я у вашу сьвітличку і бачу: ви лежите у себе на канапі, тільки ви вже не пан, а пані, у сукни дорогій, така грудь повна та товста... і з вусами... їй же то Богу.
Лобода. О Господе, не доведи мене до такою гріха... ой, це не перед добром.
Устя. Стійте, стійте, наче щось їде. Парою кіньми... Це ваш приятель, пан Шеляг з города. Михайло, ворота швидше, повертай ся.
Лобода. Приймай тут гостей, а я передягну ся. І Валї нема, хоч би швидше приїздила (Пішов).
Устя. Оце ще мені морока з отими гостями — чорт їх несе (в двері), Просимо, просимо дорогих гостий.

ЯВА 5.

Шеляг, Ликеря Іванівна, Гануся, Маруся, Олексій і Устя.

Шеляг. Пан дома?
Устя. Доброго здоровля. Дома, просимо.
Шеляг. Послухай, як тебе.. Устечко. Давно у вас... як чесний, благородний чоловік, давно гостює онука Івана Хведоровича? Він похваляв ся що приїде. Приїхала?
Устя. Приїхала. Живе другий тиждень.
Олексій. А що, гарненька?
Устя. Так як намальована.
Гануся і Маруся. Бльондинка? Брунетка?
Устя. Як кажете?
Маруся і Гануся. Чорнява? Білява?
Устя. Білява. Хороша як сироїжка.
Гануся і Маруся. У якій вона сукни? А шляпка? зонтик, мантилька?
Шеляг Цитьте, сороки куцохвості!
(Устя пішла. Ликерия Іванівна позїха на всю хату).
Шеляг. Ликерко, як зробилась ти предсїдателькою комітету ранених, ще більше стала позіхати, як чесний благородний чоловік.
Ликерия. Та це у мене нервове.
Шеляг. Чули вже, чули.
Гануся і Маруся (розглядають шляпку Валї ) Тату, тату, бачите, яка фасонська шляпка, а у мене соломяна і не той фасон.
Шеляг. Замовчіть, справлю.
Ликерия Іванівна (позіха)
Шеляг. Ликерко, вгамуй ся, не сором мене.
Ликерия. Не буду, не буду.
Шеляг. Нервове, знаю, знаю! Ну, Олексію, твоє щастє тут тебе жде. Не до пари тобі наші городянки, як чесний благородний чоловік. Це дворянка вчена. Хутір дістанеться її самїй. Розумієш? хе-хе ! Гляди ж менї , не згедзайся.
Олексій. О! я зумію вподобаться. Знаю як поводить ся з патриотками.
Ликерия (позїха).
Шеляг. Ликерко, Бога побійся., зауваж, синашу, листи пиши по українськи, значить...
Гануся і Маруся (чепурять ся у дзеркала) Тату, скажіть їй, щоб пустила мене попереду. Нї мене.
Шеляг. Лихо менї з вами. Годі чепуритись ! Мало дома сварились і тут ще. Хоч би вас швидше заміж збутись, хоч за вола, аби дома не була, як чесний благородний чоловік.

ЯВА 6.

Тіж і Лобода.

Лобода. А - а... Дорогі мої гостї, слихом слихать. Давненько, давненько не бачились. Сідайте, як ся маєте?..
Шеляг. Спасибі.
Лобода. А... Олексію! наша молодь, наша надія, наш патриот. Тільки не розумію я, чого тепер кинули моду носить українські сорочки з стрічками.
Олексій. В душі я українець.
Шеляг. Потім того безпечнїйше, більше можна і так діла робити. Він у мене страшенний патриот.
Гануся. Торік мало не вмер — об’ївся вареників.
Маруся. Та пампушок з чосником
Шеляг. Та цитьте, не меліть.
Лобода. Розказуйте: тепер же богато новинок сучасного житя.
(Зупинка, перекашлюються.)
Шеляг. Жарко щось сього дня, як чесний благородний чоловік.
Гануся і Маруся. Страсть як припіка. Ужасть як припіка.
Ликерия Іванівна (позїха.)
Лобода (прислухуеться). Га, Добре. Ну й слава Богу. (Підходить до Ликериї). Бажаю вашому комітетови ранених всього доброго. (Жме руку). Усте! А що нема Валї?
Устя (за кулісами). Зараз.
Лобода. Ви, любенькі гості, певно чули...
Шеляг. Чули, чули, що приїхала вчена внука ваша. Цікаво познайомитись, шановний...

ЯВА 7.

Тіж і Устя. Усї піднялись, побачивши що Устя, сїли.
Устя. Нема, кажу! (пішла).
Шеляг. Так, так!
Лобода. Горе менї з Валею і радість. Скінчила гімназию, побула на курсах, але ж тепер усї вищі школи для неграмотних пустують, то она приїхала до мене в гостї. Оце зараз майнула верхи, по гриби, на баській кобилі. Так і гляди: або понесе, або вбє.
Олексій (занадто ввічливо);. Чого вам хвилюватись, шановний Іване Хведоровичу, нічого не станеть ся з онукою вашою, коли не помиляюся -Валентиною Михайловною зовуть її? Молода панночка жила весь час у городі, не мала таких втіх, які тут. А тут же гарно, любо! Колись неодмінно приїду до вас і змалюю ваше пожитє.
Лобода. Пригадую, пригадую. У вас добре змальована вода і зима.
Шеляг. О, він у нас все малює окрім берези.
Лобода. Через що цікаво б знать?
Олексій. Через те не малюю я берези, що це дерево зовсім не українське.
Лобода. Хвалю, хвалю за патриотизм. Так, так любий. Раю вам не вживати нових слів. Кажіть, пишіть так як казав, писав Шевченко, а то як глянеш у газету і рота роззявиш, очи вилупиш. Наприклад: еволюция, революция, експроприяция. Навіщо воно нам Українцям. Живіть собі тихо -мирно, як жили ранїйше.
Олексій. Я поділяю вашу думку.
Шеляг. Поділяй, синку, поділяй. Скачи враже, як пан каже. (Кашляє. Лукерия Іванівна позїха). Як урожай, платять аренду?
Лобода. Ой не кажіть, земляче. Оцї мені ес-ери, ес-деки, щоб їм і на цім і на тім сьвітї. Такий скрут, така біда. А тепер весь час як на вугіллях. Палять, грабують, мітінги всюди позаводили. Становище пана в цї часи гірше нїж минїстерське.
Шеляг. Чого вам боятись? Хутір же у вас не родовий, а купований.
Олексій. І гарний, чудовий хутір. Як жаль що нема вашої внучки... А хотілося б глянуть на. .. одним оком. . на хут... на Валентину Михайловну. Памятаєте, ви нам її привозили років 10 перед цим. Мабуть виросла і не впізнать
Лобода. Там таке гарненьке чортинятко - закохаєтесь одразу. Пождіть трохи — вона зараз, скоро.
Олексій. На превеликий жаль — не можна. У нас у казначействі ревізия сум.
Лобода. Приятно бачить такого молодого акуратного чоловіка.
Шеляг. І у мене сьогодня засїданіе, як чесний благор... чоловік в городській управі. Я член ревізийонної коміссиї, а до того наймички нема.
Ликерия Іванівна (позїха)
Лобода (слухає) І у вас любенька, засїданіє - розумію. Бажаю вашому комітетови всього доброго.
Шеляг. Щироповажний Іване Хведоровичу, 20-го ми всі ждемо вас. Приїздіть з онукою вашою. Це буде нам велика честь, як чесний благор.... чоловік... не занудитесь. Посьпіваємо,у вінт пограємо. А до того ви гляньте, синок мій, красунчик... другий чин має. Ми давні знайомі, батьки наші жили в злагоді. Українцї
Лобода Розумію вас земляче... Гарна у вас думка. Час би і спарувати мою внуку та вашого синка... час, час.
Шеляг. Еге, еге... Спаруємо, поженимо, як чесний благор... Прощайте, сподіваємось 20 го.
Олексій. У двох же.
Лобода. Усте, гостий проводь. Михайло, ворота.

ЯВА 8.
Тіж і Устя.

Устя. Прощайте, дорогі мої гості.
Шеляг Наймичку знайди нам. Могорича поставлю. Живу, знаєш де? Шеляга мала дитина знає.
Устя. Єсть у мене небога . Добренько, перекажу.
Шеляг. Прощайте. 20-го. Сподіємось... хе хе! Поженемо, весілля бучне встругнемо... Ждемо... (Пішли.)
Олексій. Так, у двох же.
Лобода (радіє). Устечко , жених є . .
Устя. Кому? мені? У - я з руками і з ногами.
Лобода. Йди ти к бісу, дурноверха! Онуку заміж віддаю. Годї їй вже пустувати. Га-га?
Устя. Та я мовчу.
Лобода. Мовчиш? . . . А менї здалося, що ти кажеш мені. Через рік у мене будуть правнуки. Розумієш?.. Ага, біжи ж зараз у гай, скажи Валі, хай зараз вертаєть ся.
Устя. Чи я таки здуріла бігти у гай... Може і весілля цего не буде, а я біжи.
Лобода. Михайлови скажи.
Устя. Отак би і сказали . А то чиста халепа. А що б тебе, а бодай тебе в жито головою. (Пішла.)
Валя. (За кулісеми:) Устє, на гриби!
Лобода. О, і Валя!

ЯВА 9.
Лобода і Валя.

Валя. Ну, дідусю, ходімо на мітінг!...
Лобода. Стій, стій... Схаменись! не піду я з роду !
Валя. Ви з роду не були на мітінзі? Бідний ви чоловік! Ну, ходімо на мітінг
Лобода. Візьми отам рушницю і застріль мене краще.
Валя. Жаль мені вас, не збератиму поки що мітінга, а ви за це повинні грати у нас у кумедиї старшину.
Лобода. І знов вигадка. Який же з мене артист, коли і зубів нема?...
Валя. Для мене Дідусю. (бере книжку) Ну, попрубуємо. ,,Старшина пяний залицяеться до московки. Читайте! Присю, поцілуй мене, начальство".
Лобода. Ну, добре. ,,Присю, поцілуй мене начальство..."
Валя. Е, не мніть так як дяк ; а по пяному з вогнем.
Лобода. Де я тобі наберу того вогню, пяного дуxу Горівки давно як не пю... Чи скоро скінчаться мої муки, страждання!... (ходить по хатї). Читай от краще Кулїша, Квітку, Шевченка, Котляревського...
Валя. Читала, не раз читала. Давайте нового.
Лобода. А то комедиї якісь затіяла.
Валя. Ну, ну, годї... знаю, що ви колись чудово грали цю роль, а тепер перед ,, мужиками" стидно. Соромитесь дїдусю... Ну, прихиляйтесь до мене, починайте... ,,Присю"...
Лобода Ой, що ти зі зі мною робиш? Не муч мене, дай на старости літ спочити. Не хочу я грати... (розгнівався) Що я тобі на посьміх здав ся, не хочу я дурнем прикидатись. Не хочу, не буду, не буду, не хочу! (бігає).
Валя. Не хочете?
Лобода. Не хочу!
Валя. Не хочете?...
Лобода. Не хочу, не хочу!...
Валя. Ну то я мітінг скликаю.
Лобода. Ой, ой... А тебе посадять Ага!..
Валя. Не посадять, бо дозволено, а землї у вас одберуть. Ага!
Лобода. Ну, я гратиму. Роби зо мною що хочеш. (кашляе, обнїма). Присю ! Поцїлуй.
Валя. Кашляти не можна і не треба. Потім того ви одхиляєтесь — отак тут написано.
Лободя. А щоб йому руки покорчило. ,,Присю ! поцїлуй !" (хотів одхилитись падає.) Отак догрався.  

ЯВА 10.
Тіж і Устя.

Устя. Ха- ха-ха! Що це з паном?
Лобода. Гріхи панські одмовляю.
Устя. А чи не пізно вже? Хе-хе!
Лобода. А-а! Сьміе ся проклята! Настав час такий, що всї ви сьмієтесь над панами. Побачимо ще ! Шабля моя з турецької кумпанїї і міцна. Забастовщики, революционери ! Підведи, (підводять). Ху-у. Добре побавився. Ху... Задурила ти мені голову. (Устя пішла) Гостї он у нас були. ..
Валя. Хто?
Лобода. З города - Шеляги. Жалкували що не застали тебе.
Валя. А нащо я їм здала ся.? Може кондицию?
Лобода. Ні знаєш, знаєш... якби тоби сказати... (пє воду) Знайшов я тобі жениха, молодого Шеляга, Олексія Шеляга.
Вала. Щож так мало? Мені треба не меньш як пана карбованця.
Лобода. Хе- хе! Не пустуй, знаєш хорошун такий, увічливий. Малює, сьпіває, я їх добре знаю. Це завзяті Українцї.
Валя Мабуть і ходять у чоботах, їдять сало, пють горівку, гарно промовляють ,, паляниця" і лають ся як найкраще.
Лобода. Та нї, зовсім не теє.
Валя. Ащож? Ходять у сивих шапках, довгих стрічках і всегда сплять
Лобода. Xу- у! З тобож не зговориш. Кажу - щирі Українці, виплачують ,,Раду”.
Валя. Через що то щирі?
Лобода. Люблять свій край, цікавляться літературою, театром.
Валя. І лають пєси і актьорів, а в театр зроду не заглядають.
Лобода. Чи ти замовчиш? Га, га? Може і лають, коли слід. Ну, так от що: 20-го ми їдемо до них. Він губерський секретар, Бог вас благословить а мене не займайте.
Валя (сьміх). Схаменїть ся, що ви кажете? Ха-ха! Ой. умру він сьміху. Ха-ха! Я не бачивши у вічи молодого, не знаючи поглядів, нї душі жениха — і вже засватана, нареченна. Ха- ха-ха! Ну, це може вигадать тільки пан, що боїть ся мітінгів. Губернська секретарша , ха, ха - ха !
Лобода. Не пустуй! (Валя сьмієся). Не пустуй! Вийдеш заміж, кинеш оцї свої жарти, вигадки, мене заспокоїш. Хутір я тобі дарую. Згода? Поїдем?
Валя. На оглядини до пана четвертака?
Лобода. І не до четвертака, а до Шеляга. Він тут у городї проти собору.
Валя. А чогож вони так швидко поїхали, не підождали молодої? Хоч би зацікавились, хто я, що я...
Лобода. Наймички нема у них та ще й робота на службі...
Валя (Подумавши) Дїдусю ! Блиснула у мене чудова думка.
Лобода. І знов якась видумка, або жарт.
Валя. Я їду на оглядини.
Лобода (цілує її). Ну от і добре. Бог вас благословить, а мене не займайте.
Валя. Тільки я incognito - наймичкою.
Лобода. А... Га? як?
Валя. Не дивуйтесь. Наймичкою. Не лякайтесь, коли я приїду до вашого пана злота.
Лобода. Не злота, а Шеляга!
Валя. Ну до Шеляга! Усї навмисно будуть гарно відноситись, бо знатимуть, що я молода. Я поїду туди нїби за наймичку - будуть поводиться просто - натурально. Передягаюсь і гайда у город.
Лобода. Чи ти ще маєш розум? за наймичку. Тебе, інтелігентну особу будуть ганять. Чи ти ж звикла? Яка з тебе наймичка?
Валя. Не заважайте мемї. Я довго не буду. Як що пани Шеляги будуть щиро відносить ся - з охотою піду за достойного. Усте!
Лобода. І в кого ти така вдала ся?
Валя. Усте!

ЯВА 11.

Тіж і Устя.

Валя. Давай мені стару одежу.
Устя. О, це мабуть знов кумедия.
Валя. Роздягайся !
Устя. Що це ви вигадуте - роздягай ся. Тут же пан, не зруно.
Валя. Давай менї свою корсетку, спідниця єсть у мене поганенька своя..
Устя (скипула)Нате, беріть (Валя пішла).
Лобода. І в кого воно таке вродилося. Оxо -хо-хо! Бачила?
Устя. Бачила!
Лобода. Ох -хо-хо!
Устя. Оxо -хо-хо!
Лобода. Прямо хоч в домовину лягай! Дай води!...
Устя, (подає воду). Та не пийте стільки, бо водянка буде.
Лободя. Водянка. Вигадай ще шо Ох...
Устя. Ох- хо-хо! Диянку вашу одрятувала - кістку сама витягла...

ЯВА 12.

Тіж і Валя.

Валя (переодягнена з клунком і кийком). Ну, я зовсім готова, рушаю.
Устя. Куди це?
Валя. У наймички до пана Шеляга.
Устя. Ой лишечко. мати Божа, кінець сьвіту. Та вас не дай Боже примусять таку роботу робить, що й носа одвернете. А самовар, а корови, а собаки, та й що казать!. .
Лобода. Не їдь, просю тебе, не марай дворянського роду.
Устя. А паспорт де ваш? Ага ! Тепер без паспорта все одно, що без язика. Як би сам янгол на землю злетів - - зараз би присїкалися: ,, подавай пашпорт, подавай!" Служила у город ї — знаю.
Валя. Давай мені свою бумагу.
Лобода. Що ти вигадуєш?
Устя. Хиба ж я і ви сходні. У мене ж написано, що років мені мабуть 23.
Лобода. ,,23". Хе-хе! Хиба як не лічить празників, постів і високоторжественних днів. Хе... 23.. Ти не пустуй, тебе за підлог у острог заберуть.
Валя. Я і так піду. Скажу, що скоро привезуть.
Лобода. Я тебе не пустю.
Валя. Не пустете?
Лобода. Не пустю.
Валя. Добре, добре! Тоді я зараз скликаю мітінг.
Лобода Ой, ой- ой! їдь ради Бога, їдь, тільки не терзай мене.
Валя (трагічно, мало не плаче) Прощайте, любі мої, лихом не згадуйте. (У вікно.) Прощайте і ви нивки колосисті, прощай мій гаю зелененький і хутір пишний, поетичний. Прощайте всі. Може я вас чим скривдила, благаю вас, простіть мене грішну і благословіть в далеку і важку путь!.. (Лобода і Устя голосять.) Не плачте, не сумуйте... я вас згадуватиму поміж чужих людий... Та цитьте, не ревіть!
Лобода (плаче). Зоставай ся з нами Чи я ж тобі що, чи або що? Чи я ж тебе скривдив?
Устя (плаче) Одумайтесь, панночко, чи ми ж вам що, або що? Схаменїться.
Валя. Цитьте. Передумала я!
Лобода. Невже?... Ху-у, слава Богу ! І в кого ти така вродила ся? Роздягайся!
Валя. Передумала я .
Лобода. Знаю, що передумала. І хвала Богу.
Валя. Передумала я їхати кіньми, а майну пішки - тут не далеко дві верстви.
Лобода і Устя. Отакої! Оце так маєш!
Валя. Прощайте. Сподіваюсь вас 20-го. Ще раз просю вас щиро вибачить. Може я вас чим скривдила. Жаль великий жаль покидати вас, але нічого не вдїєш. До побаченя... Ха- ха-ха! (пішла).
Лобода і Устя голосять.

Завіса.

Дія ДРУГА.

Праворуч панський будинок. Здалеку сад, горожа. Біля кухнї дїжка, ночви, глеки то що... Здоровий кущ по герединї сцени. Ослінчик. Біля хати стіл, дзиґлики. Вечеріе.

ЯВА 1.

Шеляг, Ликерия Іванівна і Олексій. Ликеря Іванівна позіха, розклада пасиянс, Олексій ї Шеляг курять.

Олексій, Занятія скінчилися. Ху як нудно, як сумно.
Шеляг. Еге, нудно. У нас засїданіє не состоялось. Саме цікаве питаннє повинно було бути - про налог на собак і ніхто не прийшов. Мало, мало стало цікавости у людий до громадського життя. Поїхали б зараз куди-небудь, синку, у ресторан або що.
Олексій. Веселу жіночу кумпанію. По чарчимі, по другій. Ех! Ато все політика, полїтика - обридло.
Шеляг. Обридло, як чесний благородний чоловік.
Ликерия. І я тобі обридла?
Шеляг. Боронь Боже. Я тебе люблю як не знаю (цілує її).
Олексій. Чайку б китайського з ромком.
Шеляг. Потерпи, Нікому настановлять. Напийся краще води. Сусідка наща лібералка, як сім годин вже додому. Неграмотна, а вже за восьмичасовий робочий день. Чорти, лежибоки, дармоїди, голота безпардонна. Коли б знаття, що засїданія не буде -гостювали б собі на хуторі у Івана Хведоровича. А яка у него сливяночка, а яке венгерське. Хе - хе!
Олексій. Жаль, жаль, що не застали ми панни Валентини, жаль що по їхали. Красуня кажуть і саме найголовнїйше з монетою. У наш вік красу і гроші разом знайти - все рівно, що з колежського реїістратора стати дїйствительним статським совітником.
Шеляг. Рад, рад за тебе, як чесний благородний чоловік. .. не забувайте тодї ж і нас старих.
Ликерия Іванівна (позіха)
Шеляг. Вона позіхав. Не чує, що тут йде розмова про щасття сина її, про щасття семї. Йди вже спи, нервове сотворіння.
Ликерия. Щасття сина - то його щасття, а мені аби наймичку.
Шеляг. Одно погано, що твоя будуча молода має землю.
Олексій. І я не без того щоб мати і землі, і гроші, але ж хто дасть? Звичайно, коли б моя молода мала грошики, живісенькі грошики - оце було б краще. Положи собі мовляв у государственний банк і не тужи. Усе одно, що у Бога за пазухою. Ходи та проценти получай. І земельку мати - ой не кажіть — принадно. Хутір власний, родовий, будинок старий прадідівський з амбарами, каретнями, льодовнями, сараями. Свій виїзд, коні, льокаї, собаки, наймити - от як у пана Лободи. Охота, бенкети у власних гаях, карти, вічні гостї - ех, аж голова кругом йде. А остогидне свій край, обриднуть гостї - заложи собі земельку у банк і гайда куди небудь у Ніццу, Карльсбад, чудово, ловко!
Шеляг. Пошли тобі синашу тяке щасття. Службу тоді по боку.
Олексій. По-боку! До чого я тут витанцююсь? Наш казначей частенько менї каже: будь я на твоїм місци, я б сьвіт перевернув".
Шеляг. Так, так... Точку знайти, як казав Архименд, тільки не загуби, перервись, а не відпускай Валентини Михайловни. Оженю тебе і дочок своїх можна легше порозіпхать, а то сидять вони та маринуються.
Олексїй (з радощів засьпівав). Торреадор в бой !"

ЯВА 2.

Тіж, Валя і Городовий (за кулісами)
.
Городовий. Слухай, мамзолька - вот ото кухня , а ето дом господина Шеляга. Кх... кх... (пішов).
Валя (вдає з себе просту селянку, інколи соромить ся). Доброго здоровя, та Боже поможи. А де тут пан Шеляг?
Шеляг. Я.
Валя. Чула, що вам наймичка потрібна.
Шеляг. А від кого чула?
Валя. Від Усті, що у пана Лободи, на хутори. Устя моя тітка. Полола я баштан, а тепер нема вже роботи ... Прийшла нанятись, коли ласка ваша.
Шеляг. Глинь, глянь Олексій, який мармеляд.
Олексій. Папаша вгамуйтесь.
Ликерия. Де ж ти служила, у яких панів?
Валя. Я нїгде. Так більше по баштанах, городах, а інколи допомагала Устї. Прислугу вала гостям у пана Лободи.
Ликерия. Страву, обід можеш зварити?
Валя. Просту, не дуже важку можу. Наварю, бо я й на бензинці.. . ой що я... на плитї. в печи... борщ, кашу, вареники . .
Шеляг. Ну то наймай ся. Роботи у нас зовсім мало : в ранці на базар з баринею, щоб у 8 годин мені і синови самовар був. У 9 кофій пані хозяйцї і гостям. Прибрать 7 кімнат, поміст витерти. У 10 годин самовар постояльцям, дві сьвітлички прибрать. У 11 підтопить і поратись коло страви. У З години обід на вісім персом... Що ти очи вилупила, ще не все. .. Два обіди о шести сусідови, посуду перемить. Дві корови з череди прийдуть, в череду не будеш ганять - єсть хлопчик, напувать коров, подоїти, сїна підмостити, кошару почистить. У 7 годин самовар вечерний, а потім постіль на ніч, от і всего тільки.
Валя Ого го, яка сила роботи!
Шеляг. А ти ж думала даром платитиму три карбованці на місяць?
Валя Я щиро робитиму, рук не покладаючи, аби управитись.
Шеляг Управися. Ну, згодна за три?
Валя. Цїна маленька. Я на баштанї брала 55 копійок у день. Спасибі паннї Валентині - вона нам поденщицям надбавила по злоту.
Олексій. Ти знаєш панну Валентину?
Валя. А як же, знаю. Там така спасенна душа, дай Боже здоровя. Усе пеклується за нас простих - бідолах - сиротят.
Шеляг. Панькається, цяцькається, а потім спалють.
Валя. Ніхто їх не спалить. Вони і - і які хороші !
Шеляг. Ну, то як же... Цїна у нас саме по роботі. А харч, хиба забула? Може ти жереш не в себе. Була у нас недавно - мало вуха не пообїдала - розчитав.
Ликерия. Ну, що, згодна?
Валя. Я з охотою, бо їсти треба. Мати хвора з голоду пухне, треба і їй.
Шеляг. Марш на кухню. Сьогодня ти зовсім вільна. Роботу зробила сусідка. А завтра починай. Он де кухня; як тебе - Гапка, чи Секлита?
Валя. Христя.
Шеляг. Гляди ж мені, Христе, щоб не завела собі якого миндруса . У нас дім нравственний.
Валя. Ой, що це ви, хай їм цур.
Олексій. На сірнички. (Дае.) Засьвіти свою господу. (Валя пішла).
Шеляг. Ликерочко, йди спати моя голубочко.
Ликерия. я вже така, що і спати утомила ся. (Бере карти і йде.) Христе, як тебе там... Христе, Христе І.. Че не глуха?...

ЯВА 3.

Тіж і Валя.

Валя. Чого?
Ликерия. Постіль Менї! (Пішли.)
Олексій. Папаша, бачили, яка! Ого - го !
Шеляг. Ой, ой, ой!
Олексій. Очи засліпила . Оце так наймичка Запримітили, які у неї губки, зубки.
Шеляг. І доказательства. І тут і тут... Фр-р, аж моторошно, аж мороз йде по за шкурою, як чесний благородний чоловік.
Олексій. Да, доложу я вам екземплярчик.
Шеляг. Зауваж: зауваж, вона нам потрібна. Розпитаємо про твою наречену, рознюхай про її вдачу, що любить, чого не любить, навіть що їсть, чого не їсть, які думки, а потім ти як яструб - так тонко, полїтично. Розумієш? Цеж не проста міщаночка, а курсистка. Треба вести себе дипльоматично.

ЯВА 4.

Тіж і Валя.

Олексій. Послухай, як тебе... то знаєш панночку з хутора?
Валя. А як же і бачила і говорила з нею.
Олексій. Красива?
Валя. Хто його знає. У нас кажуть: одному подобається попадя, а иньшому свинячий хрящик. Мені вона до вподоби: а яка щира душа, яка вона сердешна.
Шеляг Ач яка . Будь же практишним. Як діло у вас з ладнається, шоб до весїлля до нотаріюса — розумієш? Земельку їй треба ампоше, а то роздасть отій мужві - і ти будеш голий.
Олексїй. Та я здається не дурак, щоб на міль сїв, як той рак .. Нї, ні. Ха ха-ха ! (Валя теж сьміеться.) І вона сьмієть ся.
Валя. А як же, сьмішно. Ви кажете : не дурак як той рак. Ха - ха ! (Всї сьміються).
Шеляг. Запамятай деталь : на вуси мотай. На струнах патриотизму грай
Валя. Ха-ха... „Не дурак, як той рак!'' (Всі сьміють ся).

ЯВА 5.

Тіж, Гість, Гануся і Маруся.

Шеляг. А -а, Іван Івановичу.. Любий наш гостю. Просимо.
Гануся і Маруся. Тату, пустіть мене в театр, зараз малоросийська труппа. Ми хочемо піти. Цікаво. Пустіть нас з Іван Івановичем.
Гість. Сьогодня дуже гарну п’єсу виставляють. Пєса сучасного життя, автор відомий драматург.
Шеляг. Якого ви біса йдете туди? Що доброго, гарного дала вам ця сцена? Горівка, сьпіви, гопаки, кохання - - гидота - мерзота . . .
Гість. Помиляєтесь. То було за царя Гороха, а тепер єсть реальні, гарні твори.
Шеляг, Що ви там тямите. Це анахронїзм. Ну, я розумію, колиб мені, як щирому Українцю що колись написав кілька сцен з армянського, єврейського і українського життя - дали сезонну контрмарку, по контрмарцї я б пішов, а то платить гроші -даремна річ
Гість. Ви не дуже то цікавитесь . Я ж скажу вам, як вам не дивно буде. а український театр має виразну фізиономию першого народнього, славянського театру з проводом кращих ідеалів сучасного життя, пекучого життя.
Олексій. Що ви там верзете? „Перший славянський, український, перший народний славянський театр". Я вам таку критику пущу що від малоросийської драми, буде мокре місце.
Гість. Вольному воля.
Валя. (Пильно слухала). А скажіть: це по простому по селянському грають? Ой, чула я, казали люди, що гарно.
Шеляг. Ха - ха. І вона з панами балакать. І вона, репанка, у серйозну, критичну розмову. Йди собі до свого стійла, у кухню. Не заважай, як сперечають ся.
Валя. (Пішла). Охо -хо-хо!
Гість. Вибачайте - боюсь спізнитись. Скоро початок. У мене вже єсть білєт Прощайте. ( пішов)
Гануся, Ай-ай! . Що ви робите? Це мій жених. Потеряєте.
Маруся Оцурається нас. Пустіть в театр. Може він і мене кохає. Дайте гроший, пустіть.
Шеляг. Нате, нате, не лізьте. Iдїть в театр. Хоч би швидше вас сплавить... як чесний благородний чоловік..
(Дав гроші. Гануся і Маруся побігли Б’є 9 годин- Олексій щось свистить.)
Шеляг. Скука.
Олексій. І нудьга.
Шеляг, Нудьга і скука. Піти хиба в клуб?
Олексій. Піти хиба в ,, Париж" покатать жовтого в угол, або пірамідку... (мнуться.)
Шеляг. Ні, краще піду спать. . А знаєш, наймичка того...
Олексій. Та годі вам тату , куди вже вам...
Шеляг. І справді нікуди. Алеж у моі годи і побалакать про смашне не вредно єсть.. Піти ж спати.
Ликерия (в хаті) Христе, йди сюди. Ах тиж ґаво, забула, нема. Ах ти ж, йди сюди швидше.

ЯВА 6.

Тіж і Валя.

Валя. Йду, йду.
Олексїй. Послухай, ти не бачила не знаєш - часто читає книжки панночка, які?
Шеляг. Що ти її питаєш. Вона ж неграмотна, темна.
Валя. Ох, горе моє - неграмотна.
Шеляг. Синашу, сходи вранці до Григория Йосиповича - набери купу ліберальних газет, книжок, щоб Валентина бачила твоє ,.направленіе", не забудь.
Ликєрия (в хатї). Йди бо швидше, Христе !
Валя! Зараз ! (Пішла а за нею Шеляг).
Олєксїй (записує у книжку) . Гальстух  газети, книжки, помада... (Вечеріє. за коном пісня. Колоташка).

ЯВА 7.

Олекса і Валя.

Олексїй(озираючи). Христечко, душончик, пампончик, що ти зі мною наробила. Хожу як божевільний : в голові замакітрилось .. Твій ясний погляд, ясні оченятка , гнучкий стан, зубки, губки в моїх очах так і стоять.
Валя (злякалась) Ой, Божє мій. Що я чую... я мужичка...
Олексій. Закохав ся безнадійно, як школяр, як молодий бурсак, як стара дівиця.
Валя. Ой Боже ж мій. (Мало не плаче). І так швидко, я лякаюсь.
Олексій. Не лякай ся. Люби мене і будеш щаслива. Коли сьогодня не вийдеш на свідання , завтра мене не буде на сьвітї : або повісюсь або не піду на службу.
Валя. Ой, Боже ж мій Боже, що его робить. І я буду винна?
Олексій. Ти, ти, ніхто як ти. Тебе судитимуть, скарають, я записку напишу, тебе в Сибір зашлють, у кайдани закують.
Валя. Ой, Боже ж мій Боже. Ой лишечко, як страшно. Що ви зі мною робите? Я ж не винна - це всї скажуть. Ой, пожалійте мене...
Олексій. Пожаліти. Виходь сьогодня в садок.
Валя. Я боюся. Ви, може, що лихе думаєте. Насьміятись хочете з бідноі сироти. Може ви кохаєте другу, панночку.
Олексій. Нікого я не хочу кохати. На чорта мені панночки. Ти краща за панночку. Тебе, тебе одну кохаю, - підніми мені папіроску - он де впала.
Валя (піднїма папіроску, плаче ) Чи я ж вам до пари. Я мужичка, а ви пан. Яких же старостів зашлете, хто ж піде до мене, мужички не грамотноі з панів?
Олексій. На чорта мені ті старости. Ми так житимем без старостів.
Валя. Ой, ой. ой! Нечула я щось з роду про таке кохання. Що ви зі мною робите? (плаче)
Олексій Не плач, не плач, тихше, бо хто почує. Старі наші не сплять ще. Я ж тебе не б’ю, а кохаю. Це пекельне кохання, не вийдеш, застрілюсь.
Валя. Паничику, не стріляйтесь, не спокушайте і мене, йдїть собі. Я вся тремтю - боязко.
Олексій. Коли не вийдеш - пропав я, пропадеш і сама. Виходь під куща, як пробє на дзвіници 10. Не прощитайся, виходь.
Валя. Чого?
Олексій Яка бо ти чудна... побалакаємо про панночку, про тебе... нїчого лихого.
Валя. Добре, вийду, тільки не стріляйтесь. (Плаче.)
Олексій (йдучи у хату;. Нє плач, моя ти... Мало не впав... (Пішов.)
Валя (сьміеться так, щоби не вибухнути сьміхом. За коном чуть пісню. Валя підтягає). Гарна мельодия. Ось я зараз серед житєвою боротьби, серед сучасної дисгармонії, хаоса, людської неправди. Що ж далі буде?.. Добрий, я бачу, гурток, добрі, щирі Українцї. Хвалений дідусів гурток.

ЯВА 8.

Валя і Городовий.

Городовий (з за паркану). Кх, кх... Мамзоль, мамзоль.... кх.... позвольте вам представится, понаравится своєю крясотою. Служив колись в жандармах, а зараз старшой город овой.
Валя. Яке страшне знайомство.
Городовий. Нема нічого страшного. Многія за честь щитають. Кх...
Валя. А я бою ся.
Городовий. Мамзоль , не бойтесь Як глянув я на вас - то забув, що слїжу за нарушеніем тишини. Прямо ви так лізете мені на очи.
Валя. Не вже я вам так уподобалась?
Городовий. Уподобались, єй уподобались! Це ясно, як сонце. Уподобались усьо одно, що бакалейщик. Я вас сильно полюбив.
Валя. Полюбили? А мені" страшне ваше кахання. Такого кохання я все боялась, а зараз аж тремію, як згадаю, спасибі вам за таке кохання.
Городовий. Та я щиро всією душею. Клянусь вам своєю шаблею. Вірте, по щирости.
Валя О, я знаю вашу щирість. Хиба я не вірю, що ви можете кохати нашого брата ..
Городовий. Для мене ваш брат - сама підходяща катеіорія. Увесь живіт положу за вас.
Валя. Було б дуже сьмішно, що б ви не кохали.
Городовий. Вірте мамзолька (озираеться) постойте... Наче хтось ідьоть. Нї, нема нікого... Собака пробігла... Вірте: отак і дріжиш усе життя.
Валя. Розумію я вас, розумію.
Городовий. Ви може сумніваєтесь, що я так собі - не люблю вас...
Валя. Вірю.
Городовий. У 10, 11, 12 годин приказуйте, я вільний. Позвольте прийти к вам от сюди і я вам одкрию свою душу.
Валя. Ну, я вже вам ніколи не одкрию, ні за що
Городовий. Помилуйте, многія за честь почитують... кх... кх...
Валя. Многія почитують, а я не хочу.
Городовий. Невже ви мені старшому городовому, гарбуза преподнесете?
Валя. Не знаю що вам і казать.
Городовий. Чим ви рискуєте вийти побалакать?
Валя Ну, добре, вийду у 10 годин як битимуть часи.
Городовий. До ослончика?
Валя. До ослончика.
Городовий. Кохаю, кохаю, кохаю ! (пішов).
Валя. Вірю, вірю, вірю ! (сьміеться). Два гриби у один борщ... Ха - ха - ха!
(Калаталка).  

ЯВА 9.

Валя і Устя.

Устя. (З клунком з за хати і листом). Панночко, голубочко, дорога ти наша. Нате вам пиріжків з мнясом, з вишнями, ягодами. їжте, бо може голодні - це ж не дома. Це я навмисно з хутора. Ось лист від дїдуся вашому панови. Не втерпів дїдусь ваш - завтра приїдуть за вами, їжте пиріжки - ще тепленькі. Прощайте ж, щоб хто не побачив часом. Дїдусь збирав ся оце зараз їхати по вас, але ж я одмовила мітюжком, а вони ж його сильно боять ся. Панночко, поїдемо до дому зараз, дїдуся заспокоїте, а то ще не нароком занедужають. Ідемо, годї кумедию робить.
Валя. Постій. Ідея! Чудова думка !..
Устя. О. я так і знала. Певно вигадка якась.
Валя. Устечко, услужи. Просю тебе. Сїдай от сюди на ослончика. держи листа на тобі хустку, нічого не кажи нікому, а тільки отак підкашлюй.
Устя. Ой, що це ви. Може лихе що вийде.
Валя. Нічого не вийде лихого. Сиди собі і підкашлюй, а про мене ані телень, що я панночка. Потім даси листа хазяїну і гайда до дому. Поцїлуй дідуся, перекажи, що здорова, що мені тут поміж щирими Українцями дуже і дуже весело.
Устя. Боязко, може битимуть?
Валя. Нї, заслужи! За це я тобі та кий подарунок утну, що вік дякуватимеш
Устя. Який же то подарунок?
Валя. Жениха знайду. Дїдусь гроший дасть, приданне буде і женихи порхнуть як на мід.
Устя. Жениха? .. Я згодна!
Валя. Сїдай. Як проб’є 10 годин, закутайся, кашляй, а про мене анї телень.
Устя. Ой, я вже бою ся. Не хочу.
Валя. Не хочеш? Е, не буде ж тобі і жениха.
Устя. Я сїла. (сїда),
Валя. Дивись же, роби що звеліла. (Пішла у кухню. Устя дріжить. За коном пяненькі голоси). ,,Та голубчик мой міша і зєльоная криша"... (Стихло. Бв 10 годин).

ЯВА 10.

Устя і Городовий.

(Ґородовий перелазить через паркан Устя кашляє)

Городовий. Єсть. Клюнуло! (тихо підходить і стає коло Устї).

ЯВА 11.

Тіж і Олексій.

Олексій. Чає сьвідавия бил. (Тихо.) Христинько, ти тут? (Устя кашляє.)
Городовий. Наче... посторонні особи. Что ти мовчиш, мамзоль? Соромишся? Я люблю тєбя.
Олексій. Якийсь то голос і грубоватий.
Городовий. (Сїв на кінчик, сунеться). Послухайте, мамзоль... Та што ти всьо кашляєш?... Простудилася? Язика нема?... Кх...
Олексій. О, та це ти Христинько?...
Городовий. Хто тут гомонить.. Хороша мамзоль...
Олексій (присїда з другого боку, сунеться) Моє ти серденько, я тебе кохаю. Будь моєю... Ходімо з відціля в садок подалі... Ти моє серце і душа. Мовчиш? Онїміла від щастя, під почуття?... Люби мене.. (Обнїма її, ослінчик тріскаються, вони падають. Олексій зачепив ся за гачок Устиної корсетки і нїяк не одчепить ся. Скрикують).
Устя. Ой, ой, оце так, оказия  Ой, лишечко, я не винна. Ось лист від пана Лободи !
ЯВА 12.

Тіж і Валя.

Валя (з лямпою, осьвітила, біжить до кімнат). Пане, пане! Ратуйте, хто в Бога вірує. Злодії, мошенники!
Устя. Ой, щоб я пропала, я не злодїйка. Я Устя, листа з хутора привезла.
Валя. Ратуйте, ратуйте! Злодії!
Олексій. Чого ти тут стара кочерго ошінилася? Та відчепись ти від мене! От причепилась, як репях.

ЯВА 13.

Тіж, Шеляг з щіткою і Ликерия Іванівна у нічному убранню.

Шеляг. Злодії ! А ну підходь, я тебе убю на місті...
Ликерия (Олексїю). Ти з женщиою?.. Ах, ах!...
Олексій. Заспокойтесь, хиба це женщина? Це ж опудало. Ху-у' Непорозуміння.
Устя. Це я, я Устя, а не злодій. Як ви мене налякали. Поночи нїчого не видко.
Шеляг. Усте, чого ти тут?
Уст я. Нате вам листа від пана Лободи. Вони завтра приїдуть до вас. Уклонилися вам, прощайте! (пішла).
Ликерия. Ай-ай-ай! Валєриянки менї, нашатирного спирту. Ай, у мене нерви розxодилися у край. Ай ведіть мене. (Олексій повів)
Шеляг. А ти городовий чого?
Городовий Вибачайте, з острога втїк. арештант, то я подумав, чи не скривається він отут у бурянах у вас, але ж окроме вас нікого нєту. (Перелазить)
Шеляг. Геть пішов! А ти потороча тільки даремно потурбовала. Злякався: думав скажуть ,,руки вверх ! Замкни хвіртку, туши вогнї. (Пішов).
Валя (Сьміг.ть ся). Ну- й публіка!..

Завіса.

Дія ТРЕТЯ.

Обстанова 2-ої дії

ЯВА 1.

Гість, Маруся і Гануся з альбомом сидять в глубинї сцени. Шеляг і Ликерия Іванівна на першому плянї.
Шеляг (дивить ея на годинник). Що воно і доси нема Івана Хведоровича і панночки. Хм... Ликерко, приготуй карти атласні. Винт з гвоздем, коронками, устругнемо на славу.
Ликерия. Христе.
Шеляг. Нема. Послав. Ну й наймичка. Це нам за гріхи послав Господь Не побула і дня, а вже огризається як цїпка собака. Лїзе не в своє діло. Слова сказать не можна. (Ликерия позіха). І перед гістьми отак будеш позіхати? Не виходь краще. Сором один з тобою. Предсїдятелька комітету о рянених... Заклопотана пані... позіхаєш, мало не перерве тебе. Знаю, шо скажеш нервове, чули. Іди ж, витри стола, карти атласні (Ликерпя пішла).
Гануся (підходить до Шеляга). Ви помітили, як Іван Іванович стріля на мене очима. Це мій напевно жених. (Побігла).
Шеляг. Та хоч би вас швидше заміж, а то запліснявієте в Христових невістах.
Маруся. Коли б ви знали, тату, я вам признаю ся : Іван Іванович учора менї приснився, а зараз так подивився, наче сказав : ,,я вас люблю і хоч лусну, а женюсь".
Шеляг. Обидві разом втьопались як чесний блогородний чоловік... хоч би одної швидше збутись. (До гостя). Спасибі вам Іван Івановичу шо забрели до нас. Ось скоро приїде з хутора панок один, познайомитесь, посьпіваєте нам баском, на гітарі нам пограєте. Чайку попєте. Гітарку захопили?
Гість. Гітарка моя чаю не пє.
Шеляг. Ха- ха-ха! Гітарка чаю не пє... Сьміхотвор же великий. Ха ха- ха!

ЯВА 2.

Тіж і Іваненко.

Студийоз старий з окулярами, з борідкою, з купою книжок.
Гануся і Маруся. (Обсідають його). Григорию Івановичу, йдіть до нашого гуртка. Посидьте з нами. Посьпіваємо. Просимо. У нас тенора нема.
Іваненко. Спасибі, немає часу. Дісертацию пишу, а потім на урок треба бігти... Вибачайте. (Пішов.)
Шеляг. Зауважте... Ліберал червоний. Коли цурається людий - лїберал, злосний ліберал, як чесний благородний чоловік... Що ж це гостий нема і наймички чортма. Може трапилась яка оказия. (Пішов).
Маруся. Запишіть мені в альбом вірші. Тут єсть богато. Ось наприклад : „Милая моя брюнеточка, ангел, душечка моя, шеколядная конфетка, ах как я люблю тебя". Напишіть і ви.
Гість. Та я не зугарен писать вірші. От заскочив.
Гануся. А мені на спомин написав куди кращі вірші солїст архирейського хору. Ось: ,,Что пісать тєбї в альбом, ударса лучше в стєну лбом, тогда от сїльной болє, ти вспомнеш меня по неволе.” Ага, черкніть і ви.
Гість. Хай другим разом. Нема настрою. От насідають.
Гануся. В садок ходїмте... Там настрою наберетесь. Посьпіваємо там. А скажіть, правда, у мене красний колір обличя. Куди тобі Марусько!
Маруся. Ну, у мене кращий. У мене такий як у кавалера. Правда?
Гануся. Неправда. Я краща.
Маруся. Ні, я. Ні, я! Кажіть!
Гість. Ви обидві гарні.
Маруся. А що подобається краще, оперетка, драма?...
Гануся. А може цирк, фантазия, малоросси. Що?
Маруся. Який ви неврастенїк. Що вам більш всього подобається?
Гість. Спокій, спокій, спокій!
Маруся. Ходімо в садок, посьпіваємо краще.
Гість, (зітхнувши.) От причепилися.

(Пішли. Сьпівають)

ЯВА 3.

Шеляг і Валя з кошиком з за хати.

Шеляг. От наказаніє, от напасть. Дурепа. Де закупки, де сир, де оріхи? Де, потороча!
Валя. Нема. Крамниці по празниках, щоб ви знали, зачинили у три години, а ви мене погнали у четвертої. ,
Шеляг. Не бреши, я послав тебе раніш. Гав ловила, жениха шукала.
Валя. Не вашої вдачі. Шукайте вже ви для своїх дочок.
Шеляг. Мовчи. Що я подам гостям твого язика?
Валя. Подавайте свого - він же у вас довгий.
Шеляг. Не огризайся. Мовчи!
Валя. Я не винна. Заганяли мене як собаку. І те зроби, і того купи, і те прибери, і обід готуй - крамницї слава Богу тим часом і позамикали.
Шеляг. Як слава Богу. Замовчи!
Валя. Нї, я не мовчатиму : вам не зрозуміть того, що й прикащики теж люди... що й їм треба відпочити. Ви б хотіли, що б люди отак як я, за три карбованці на місяць, зранку до смерку робили, не знали, що то і празник, що то неділенька сьвята. О, я знаю. Таких як ви богато: раді б на нашій спинї сидіти і поганяти, а того не зрозуміють, що кожний хоче свободи...
Шеляг (біжить до паркана). Цить мєнї ! Не сьмій В моїм добрі язика розпускать Де ти понабиралась таких ревоціюционних поглядів? я тебе, як чесний благород ний чоловік з двору зжену, як собаку. Ну й часи! Ну й народ! Грамоти вивзчись, недотепа чортова, а то ж дурна зверху...
Валя. Я вас навчу, коли хочете.
Шеляг. Вона мене навчить. Ха-ха -ха! Мовчать! Дурне, безглузде, а вже про свободи, про землї.
Валя. Не любите правди, . Що ви кричите? Замість крику подумали б краще, що ви, ви, пани, робите. Ходите, гризете голову, лаєтесь. Сьогодня празник Божий, а вам по горівку бігай, самовари станови. Де це видано...
Шеляг. Якого ж ти чорта наймала ся, що у панів всегда роботи.
Валя. Ха- ха-ха І У вас робота !..
Шеляг Ну, ти менї не сьмій базікати. Навчилась там на хутори у панночки своєї, дивись, щоб не довелось при всіх свободах за твої промови гострої лозини покуштувать.
Валя. Ну, цього ви вже не діждете
Шеляг. Самовар станови!
Валя. Я до ваших послуг. (Виносить самовар, питрушує лє воду і то що )

ЯВА 4.

Ті ж і Олексій.

Олексій. Потихше, розпинайте наймичку, а то ненароком приїдуть наші ліберальні гостї і вийде зовсім не ліберально.
Валя. О- хо- хо!
Шеляг. Через ці свободи життя нема. Ну й часи!
Олексій. Та буде...
Валя. І не балакайте.
Шеляг. Бачиш? Чуєш? Мовчать!
Олексій. Гляньте на мене: каваліє !
Шеляг. Йосип прекрасний, Бельведер Апольонський.... Держи, синку її. щоб часом не випорснула. Земельку її ампоше, до натаріюса...
Валя. Ой... (ставляє самовар)
Олексій. Зубами вчеплю ся, за зябри візьму.
Шеляг. За зябри! як рибу... Ха - ха - Ха ! (регочуть, Валя теж регоче.)
Шеляг. Ну, чого воно регоче? Чого? Ха-ха !
Валя. А що ж, плакать?...
Олексій. Не займайте.
Шеляг. Мало не забув. На тобі - візьми ґазету ,,Рада". Приїде курсистка, покажеш, процитируєш, а то який з тебе Українець. Помічаю щось- не туди ти гнеш... як чесний благородний чоловік .. По правдї кажучи, автономия України - це такий анахронізм, що й думать не варто про це.
Олексій  Звичайно , це така ерунда.
Валя (приспівує) , ,0й казала менї мати тай наказувала". Ого - го!
Шеляг. Брать треба скрізь, такий вік. От і я посаду маю, а через що стягну руку за сильними, вдаю з себе щирого Українця . . . Хе хе-хе ! (Олєксїй і Валя теж сьміють ся) Ну, чого вона хехекає? Дурна! Тсс... Щось підїхало... Чи не з хутора! (побігли).
Валя. Ого-го! Добра щирість!

ЯВА 5.

Валя і Городовий.

Городовий. Км... Км... Добрийдень, мамзолька!
Валя. А... а. Тїлохранитель !
Городовий. І надежний тїлохранитель.
Валя. Знаю, знаю, од вас не втечеш!
Городовий. Вдивительно! Навіщо від мене тїкать. Хиба вже я такий противний? !
Валя. Кому як'
Городовий. Пани дома?
Валя. Дома.
Городовий. Погане діло.
Валя. А то щоб?
Городовий. Штоб, штоб... Кк... Переліз би до вас і на законном основанії поцілував би.
Валя. Ого!
Городовий. Учора баба помішала.... Та нічого, ми наверстаємо. Позвольте мамзолька узнать як вас звуть, по отечеству і фамелїю.
Валя. Зовуть мене Христею, а по отечеству... я з села.
Городовий. Та не то отечество, а то друге отечество. По батюшці?
Валя. Христина Михайловна Ковбасевич.
Городовий. Смашна хвамелія. Я таксі гарненької ковбаски не пробував ще.
Валя. Подавитесь ви цією ковбаскою.
Городовий. Ех, мамзолька. Єже лї што - то я даже в законний брак.
Валя. Борони мене Боже! Я з глузду ще не з'їхала.
Городовий. Вдивительно. Ну.коли так, то я вас подарунками закидаю. Ви швидко мене полюбите. У мене є всякого добра доволі. Єсть і бака лейні , галянтерийні і кольонїяльні... жити в злагоді з добрими людьми, не пропадеш. Км... км... Люблю вас, Христино Михайловно !
Валя. Вірю, тільки йдіть, не стирчіть!

ЯВА 6.

Тіж і Олексій.

Олексій. Ей , ти , слухай ! Що ви тут забули. Ти не сьмій до наших наймичок залицятись Мій обовязок нравственнно оберегать челядь. Геть!
Городовий Я могу і уйти. (Пішов)
Олексій. Ач який ласий. Недаром і вчора він тут терся. Може жених?
Валя. Хай він вам сказиться. Я вдруге його бачу лупатого.
Олексій Перестерігаю вас, Христенько, ви молода, не знаєте сьвіту, не потурайте нїкому. (Розглядаючись, співає) ,,І по той бік гора". Слухай, кидай ти цю противну роботу, переїзди сьогодня ж в гостинницю... І по той бік гора"..
Валя. А що я там робитиму?
Олексій. Нічого, зовсім нічого . „Поміж тими крутими горами"... На ось гроші, і зараз же переїзди... ,І по той бік гора"...
Валя. Нїчогісенько не розумію... Гостинниця...
Олексій. Ти чула що небудь про гражданський брак...
Валя. А що воно?
Олексій. Це дуже цікава річ. Люблять ся... І по той бік гора". Любляться молоді особи, от як я скажемо, і ти, голубочко, і живуть як слїд замужним.
Валя. Це б то значить без попа, чи що?
Олексій. Ти вгадала.
Валя. Ой, Боже ж мій Боже. І без попа, і не вінчали, і без старостів... Ой, Боже ж мій Боже! Зроду не чула про такі страховини.
Олексій. Тсс...
Валя. Це ж на тім сьвітї чорти очи повипікають, гарячу сковороду примусять лизать... Ой, Боже ж мій Боже !
Олексій. Тсс...
Валя. А панночка з хутора. Я чула, її кохаєте.
Олексїй. Панночка, на чорта вона менї здалась.
Валя. Ой не брешіть. Піддурюєте ви мене.
Олексій: Божу ся, що нї, не кохаю. Ти краща за всіх панночок. Тсс. Не плач. Тепер так усї живуть і добре почувають себе. ,,Поміж тими крутими горами" .. Переїзди зараз, платитиму гроший, житимеш як панї тая. заживемо гражданським, на, на гроші. Наймичка ти погана, а на вроду краща за панночку. . (підлабузнюється.)
Валя. „І по той бік гора і по той бік гора" (бере ломаку). Бачите ви цю ломаку'?
Олексій. Бачу.
Валя. Тікайте зараз, бо ця ломака походить по вашій спинї.
Олексій. Ти здуріла , я другий чин маю.
Валя. Хоч би і десятий, а битиму і здорово битиму.
Олексій. Ой, не кричи, моя кралечко, я служу на государственній... дай поцілувать...
Валя. Ой, не лізьте, бо так і морсну по пицї.
Олексій. Та ну бо не дури, годі! (приходь.)
Валя (біжить за ним.) Ей влуплю і щє кричатиму на ввесь куток. Ач який!
Олексій. Схаменись, я другий чин маю (влїз на стіл, обмахнеться) Папаша! Мамаша! Мене бють, рятуйте!

ЯВА 7

Тіж і Шеляг.

Шеляг. Що? Чи ти не здуріла?
Валя. Ні, я не здуріла, а шо з сином вашим сталося - то хай вже він вам скаже. Лїзе та лїзе.
Олексій. Бреше вона. Я і не лїз і не думав. Зауважте, стою і бачу, як вона з Городовим антимонію завела. Щоб не порочити дворянського роду, я прогнав, тодї вона з дрючком за мною
Валя. Любий паничику, брехун же з вас здоровий.
Шеляг. У кухню ! Ну й наймичка !
Валя. Я піду. Тільки знайте паничику ласкавий, що брехати погано і в вічи і за очи ! Ніякого кохання у мене не було і не буде. Мав бути один, але ж облизня піймав. (Пішла).
Шеляг. Хтось її навчає. як чесний благородний чоловік... Не інакше. Це чи не штуки нашого квартиранта - студийоза, лїберала. Убирала певно його хату, розбалакалась і той певно просьвітив. З дочками моїми не хоче навіть і балакати, а з наймичкою... конешне... лїберал...
Олексій. І я так думаю. Покличемо. Він, він навчає.
Шеляг. Треба буде трус зробити. Дуже він менї підзорливий. (Кличе),
Олексїй. йдіть сюди, сюди, Григорию Івановичу. Швидше!

ЯВА 8.

Тіж і Іваненко.

Шеляг і Олексій. Знаєте, що ми вам скажемо... (Іваненко хоче сказать).
Шеляг. Просимо замовчать! Вас не переслухаєш і за ніч. Ви балакучий. Ви маєте великий вплив на нашу наймичку Христю, хоч вона...
Іваненко. І не знаю, і не бачив Христі...
Шеляг. Замовчіть! Хоч вона у нас другий день, але тим гірше для вас. Ви її навчаєте.
Олексій. Нацьковуєте проти нас.
Іваненко Дайте ж слова, тепер же свобод...
Шеляг. Ніякого слова!
Олексій. Мене бють, а я мовчи .
Шеляг Як чесний благородний чоловік. Ви, ви і просвіщаєте нашу наймичку.
Іваненко. У мене дісертаиия.
Олексій. Ви .зіпсували нам наймичку Я тобі покажу, з ломакою та за мною.
Іваненко. Стрівайте, непорозуміння.
Шеляг. Ніякого стрівайте. О, я знаю... ви балакучий.
Іваненко. У мене дісертация.
Шеляг. Вибирайтесь!
Олексій. Шукайте другу кімнату. Ах ти ж магометанка! (пішов)
Шеляг. Швидше вибирайтесь хоч к чорту в зуби, бо менї з вас. як з козла молока! От тепер і за вами слово. (Пішов.)
Іваненко. От тобі і свобода слова

ЯВА 9.

Іваненко і Валя.

Валя (раніш вийшла позирається біля самоваря.) О - хо хо !
Іваненко. Це ви служите? Ви наймичка?
Валя. Ох, я.
Іваненко. Познакомимось. Скажіть на милость хоч як вас звуть?
Валя. Охо -хо-хо, звуть мене Христею.
Іваненко Драстуйте і прощайте Христе. Ех, життя, життя. (Пішов.)
Валя. Ой, ой, ой! Що тут коїться... Хвалений, щирий гурток.

ЯВА 10.

Валя і Городовий.

Городовий (з клунком). Км.. км...
Валя. Йдіть ви під три чорти!
Городовий. Подарунки візьміть. Стою на часах і не помічаю безпорядків.
Валя. Тікайте, не буде діла. Чого ви стирчите? Йдіть, бо закричу на ввесь двір. (Понесла у хату самовар.)
Шеляг. Сьпівайте, дітки, сьпівайте. Помагай Олексію.

ЯВА 11.

Тіж і Валя.

Валя. Гарна пісня. (сьпівае чудно).
Шеляг (прислухуеть що сьпівае Валя). Цить мені ! (Пісня обривавть ся). Яке ти маєш право сьпівать з панами, га? До свого стійла? Ну. що ти з нею поробиш?..
Олексій. І воно до панів. Геть!
Валя. Не піду. Чого ви на мене баньки вилупили. Не піду, а ще сьпіватиму. (сіла співає) Ха- ха! Менї подобається пісня і нїхто не заборонить менї сьпівать її. Здивовані . Хіі ха ! Ви, городяни, не розумієте, що і простому бажається потїх. Де ж та рівність, про яку ви роспинаєтесь.
Шеляг. Бери ти свої манатки і геть з наших очий
Валя. Ой, ой... Не лякайте мене, а то впаду. Ха-ха! Велика честь що служу у вас, живу у собачій коморі. А відношення.
Шеляг. Поговори, поговори мені ше, то я тебе, як чесний благородний чоловік прийму.
Валя. Від вас всього можна сподіватись.
Шеляг. Забастовщиця голодна!
Валя. І додайте - од ваших харчів. Прощайте, скоро піду.
Шеляг. К чорту в зуби !
Валя. Йду, йду, ясновельможні пани. (Пішла в кухню і там сьпіває).
Шеляг. Сибірна якась. Не сьпівать! Не звертайте уваги, сьпівайте - вона божевільна.
Гість. Прощайте і я піду.
Шеляг. А ви куди ж? Чайку поп’ємо. На гітарцї нам пограєте. Приїдуть гостї, посьпіваємо, а то й баса у нас нема.
Гість. Спасибі за ласку. Найміть ви того баса за гроші , а я не можу бути і хвилини у вашому гуртку. Менї соромно, бо ви мізерні люди, наймичку, не вважаєте за людину. (Пішов. Валя гучно засьпівала )
Шеляг. Що вона з нами робить? Нас цураються добрі люди.
Гануся (плаче). Ах ти ж поганка! Що вона наробила !.. Це мій жених. Не ти, не ти, а я похожа на кавалєри!..
Маруся. Це мій жених. Він на мене більше стріляв очима. Ай – ай! Обморок, води!..
Гануся. Ай -ай! І зо мною обморок. (Плачуть). Верніть його, я втоплюся ! Ай – ай! ( голосять) води !

ЯВА 12.

тіж і Валя.

Валя (з відром). Кого тут розливать? Ха -ха-ха !
Олексій. Ціла катавазия !
Шеляг. Столлотвореніє вавилонськоє Геть з двору, божевільна! У тебе клепок нема, безглузда, геть!
Гануся і Маруся голосять. Дзвінок.

ЯВА 13.

Тіж, Ликеря з годом Лобода.

Ликерия. Цитьте, цитьте. Іван Хведорович.
Шеляг (до дверий). Шановний Іване Хведоровичу! Уберіть отую Христю.
Олексій. Цить ! ( Валя пішла)
Шеляг (і Олексій клопочуться біля Лободи). Де ж панна ваша?
Лобода. Га, га?.. Вона тут зараз!
Шеляг. А ми й жданики поїли. Ликерко. Чай запарюй. Масла, хліба, закуску, вареня, малини, сливок, комітет о ранених. Тьфу! Яблок, грушок, сливяночки наточи.
Лобода. Як же ви тут живете любі?
Шеляг. Працюємо на користь народови, на користь ближньому, як чесний благородний чоловік.
Лобода От і добре, що працюєте на користь ближньому. Грішний я чоловік. Шість десятків прожив я на сьвітї, а й досі народови нічого не зробив. Приїхала Валя, стрепенула мене, а оці розрухи, всі страховини прямо таки переродили мене. Міркую і так, і сяк, і бачу, що селянам треба допомогти, бо справдї ж працюють і бідують. А як допомогти, чим допомогти, єй голова кругом йде. Подарувать, самого пустить з торбами, продать за безцінок, не моїм розумом розрішити це пекуче, важке питання. А поміч потрібна. Уся надія на наших шановних депутатів. Що то вони скажуть - я все зроблю.
Олексій. Тільки ради Бога не даруйте зараз землі.
Шегяг. Анї шматка, бо заберуть усе до снаги !
Ликерия (за коном). Христе, тарілки!

ЯВА 5.

Тіж і Валя з тарілками.

Валя. Зараз, зараз! (До Лободи) Доброго здоровя, пане! (Пішла)
Лобода. Хе-ха-хе! Ач, як стріля! яка моргуха! мабуть не одного тут звела з розуму.
Шеляг. Чисте горе з нею. І до вас старого підмощується. А яка грубіянка. Стань, синаш, на дверях.
Лобода. Наймички, то вони конешне...
Олексій. Нахалка - завела роман з городовим. Ну, я ще розумію з чиновником, а то сором сказать, з городовим Наш дім нравственний.
Шеляг. Ми вже їі прогнали, так наймички соромлять наш дім дворянський.
Лобода. Прогнали? На скільки я її знаю вона була чесна.
Шеляг. Щоб вона вам сказилась
Лобода. Сказилась?.. А знаю її добре. Славна така... Увічлива...
Олексій Її мало випороть.
Лобода. Випороть?
Гануся і Маруся. Дармоїдка. Мого жениха прогнала. Нї мого! Не вїдайся!
Олексій. Грубіянка безнравственная. Де ж це Валентина Михайловна?
Лобода. А ось я її зараз розпитаю Брехня. Не може цього бути. Валентиночка, йди сюди, що ти тут наробила?

ЯВА 14.

Тіж і Валя. Біжить до Лободи, цїлує його. Всі здивовані. Де хто: Ай - ай -ай!

Лобода. Що я чув?. Га. га?.. Кажи, що ти тут накоїла? Га?
Валя. Ха- ха-ха! Чого ви всї замовкли, наче води у рот набрали? Оце ваш хвалений щирий гурток. Помилилися ви дідусю. Всї добре показали себе і очорнили. Чого я тут тільки не натерпілась - одному Богу звісно було. Ось перед нами і наречений. Ха- ха-ха! Чого ви злякалися? Чого в землю очи свої ясненькі упяли? Не сподївалися? Я ж ваша молода. Підійдіть же до мене, почоломкаємось. Ха- ха-ха! Ну й не треба! . А почули б ви, що воно казало - вуха вянуть. Залицяв ся до мене, гроший давав, гражданським хотїв жити...
Лобода. Ай-ай-ай! Оце так, оце жених!
Валя. Газету держить у кишени, щоб на струнах патриотизму погратись зо мною, у нотариюса вже й земельку мою переписав на своє імя. Чуєте дідусю, чуєте?
Лобода. Прислухуюсь, прислухуюсь, не глухий!
Валя. А ось і сам хозяїн щирий Українець,
Шеляг. Пропав як собака у ярмарку.
Валя. Поневіряв мене, ганяв, як собаку тую. Анї спочину анї втїхи. Україну лає на всі заставки, театра не признає, глузує... чуєте?
Лобода. Чую, не позакладало!
Валя. Ходімо ж подалі від цього щирого гуртка. На хутір, дїдусю, там повинні ми зажити новим життям. Так далі жити не можно. Прозрійте, там ждуть нас !
Лобода. Так люба, там ждуть нас. Ходїм туди.
Валя. Спасибі ж вам за ласку, хліб та сіль !
Лобода. Гріх вам шановні, що водили мене за носа , що так погано поводилися з моєю надїєю, з моєю Валичкою. Вона у мене хоч і шустра, але чесна.
Валя. І богацько зараз розвелося таких щирих прихильників свого краю, що тільки грають ся на струнах патрийотизму Мерщій тікаймо з цього міста На хутір дїдусю. на нове справжнє життя, життя на користь любому народови. (Лобода і Валя відходять).

Завіса

← назад