Щоб у клубах було цікаво

23 березня відзначається День працівників культури та аматорів сцени. Ця дата надихає на роздуми, адже сказати, що в культурній галузі багато проблем – означає нічого не сказати, а точніше, це означає сховати той факт, що культурна галузь – це одна суцільна проблема.

І давайте зараз не будемо розділяти її на технічну неоснащеність, жахливий стан  приміщень та відсутність кадрів – поглянемо на неї в цілому, як на продукт суспільних відносин. У цих відносинах умовно виділимо три сторони: працівники культури та аматори сцени (артисти), сильні світу цього – влада та бізнес (влада) і глядачі.

Виявляється, у кожної групи свої інтереси і своя правда. Як же їх примирити? Адже, на моє переконання, лише гармонія у стосунках цих груп і є запорукою стабільної плідної роботи клубного закладу. Рецепт доволі простий. Кожна людина, свідомо чи не свідомо, виробляє систему вимог і правила поведінки для себе і решти світу. Ці вимоги, природно, різні. Більше того, їх різниця якраз і є гарантією суспільної стабільності, але за однієї суттєвої умови: вимоги до себе мають  бути вищими, ніж до оточуючих.

Виходячи з цього, дозволю собі сформувати кілька дещо ідеалізованих правил для різних груп. Почнемо з найчисленнішої.

Глядачам. Якщо ви хочете мати у своєму клубі цікаві регулярні концерти – любіть своїх артистів такими, якими вони є зараз. І тоді вони стануть кращими. Прощайте їм технічні помилки, заохочуйте своєю реакцією їхнє щире прагнення до творчості.  Не треба їх порівнювати з професіоналами, чи дорікати, що в іншому клубі виступають краще. Пам’ятайте, вони точнісінько такі ж люди, як і ви, вони вийшли з вашого ж таки середовища – одним словом, любіть їх. Зважте також і на те, що робота клубного закладу залежить і від влади. Тому час від часу виказуйте владі, як ви любите свої артистів: ходіть на концерти, пишіть у газети, висловлюйтесь усно. Але пам’ятайте, що хоч влада і за розвиток культури, проте у неї дуже багато питань чекають на термінове вирішення.

Владі. Ви хочете, щоб ваші люди (глядачі) регулярно отримували заряд позитивних емоцій, щоб свята проходили цікаво і видовищно? Любіть своїх артистів такими, як вони є зараз і т.д. (як для глядачів). Намагайтесь їм всіляко допомогти: і розпитуючи про проблеми, і просто співчуваючи клопотам, і, звісно, зміцнюючи матеріальну базу галузі. Любіть своїх людей, в даному випадку глядачів, намагайтесь створити їм зручні умови для перегляду концертів, освітіть вулиці, слідкуйте за громадським порядком і т.д.

Артистам. Сміливо віддавайтесь творчості. Робіть це, в першу чергу, для себе, адже ви не професіонали (у цьому й різниця). Любіть свого глядача, адже від того, як вас приймуть люди, залежить і успіх вашої творчості. Люди в залі, а це ваші родичі та знайомі, – необхідні учасники творчого процесу. Поважайте владу. Влада хоче вам допомогти, але перед нею стоїть дуже багато проблем. Не вимагайте від неї занадто багато.

Якоюсь мірою, така система взаємовідносин у культурній галузі склалася тепер у Семенівці. Проте, назвати це семенівським винаходом не можна, адже в основі – всім відома заповідь „Люби ближнього свого”.

Як ці ідеї застосовувати на практиці? Міняти спосіб мислення. Розглянемо типову ситуацію. Артист думає: „Дайте мені нову техніку, то я співатиму краще за естрадних зірок”. Влада думає: „Що їм купляти, як вони нічого не можуть зробити”. Глядач думає: „Та чого туди йти, що я там цікаве побачу?”. А має бути так. Артист: „Пісня для мене – як життя. Звісно, був би новий мікрофон, то вона звучала б краще, але я і так співатимуть, бо прийдуть близькі мені люди, які очікують мого співу”. Влада: „Ой, які молодці наші артисти, як вони стараються. Треба їм обов’язково, щось докупити, тоді вони ще краще виступатимуть. Та й дорогу не завадило б полагодить, щоб люди не спотикалися після концерту”. Глядач: „Сьогодні обов’язково піду подивлюсь, як виступатиме сусідський шибеник. Він же через день бігає на репетиції. Як він там навчився танцювати?”.

Мені можуть закинути, що в Семенівці добра матеріальна база, то можна й філософствувати. Але дозвольте нагадати, що наш будинок культури був знищений пожежею у середині дев’яностих. І тільки спільне бажання відновити його роботу дало результат, про який не соромно говорити. Тут дуже багато вклало господарство, зважте, з власної ініціативи, а не від нажиму. Тут сільська рада дедалі більше опікується роботою БК. Тут самодіяльні артисти і дорослі, і діти, масово виявляють бажання виступати на сцені. Тут, нарешті, є глядач, який любить цих артистів і, приходячи на концерт, купує квиток, тим самим підтримуючи будинок культури матеріально. Без цих складових маленький колектив БК не зробив би нічого вартого уваги.

27 березня відзначається Міжнародний день театру. Театральний жанр більше від інших залежить від атмосфери в залі, адже артист не відгороджений від глядача ні гучномовцями, ні будь-якими технічними засобами, спілкування йде безпосередньо. Очі в очі, душа в душу. Якщо немає тієї всеохопної любові, про яку говорилось вище, то вистава не народжується. Можливо тому у нас так мало драматичних колективів у районі?

Все ж таки 23 березня – свято. Шановні працівники культури та аматори сцени! Творіть! Будьте щирими у своїй творчості і тоді ви отримаєте найвищу нагороду, неоціненні дари високої любові, яка зробить наш світ кращим, любові, яка, як писав великий Данте, „рухає Сонце і світила!”.

М.Давиденко
директор Семенівського БК

(стаття для районної газети до Дня працівників культури та аматорів сцени, 2008 рік)