Родинне свято на Покрову 2010

Добрий вечір, шановні друзі!

Наше свято продовжується. Традиційно на Покрову ми вшановуємо сімейні пари, які пройшли разом чималий шлях життєвими дорогами.

Сьогодні у нас є і срібні ювіляри, і золоті, і хочеться зробити так, щоб їм цей вечір запам’ятався надовго, а молодші люди винесли з того науку, як треба жити на світі.
Проте все це ще попереду, а спочатку згадаємо, що нині наше село Семенівка відзначає своє свято.

Моє рідне село! Моя добра мала Батьківщино!
Процвітання тобі побажаю я знову і знов!
Хай щаслива зоря, земляки мої, вас не покине!
Нехай з вами завжди будуть Віра, Надія й Любов!

Тому першим номером нашої програми буде романтичний танець - вальс.

1. Вальс --- старша група.
2. А ми бажаєм вам добра --- дитяче тріо

До дня села серед учнів нашої школи був проведений конкурс „Яким я бачу своє село”. Спонсором конкурсу виступила обласна організація Партії Регіонів і зараз будуть підведені підсумки цього конкурсу.
Серед учнів 1-5 класів:
перше місце зайняла Сивобородько Світлана – 3 клас.
друге місце – Іртищева Тетяна 2 кл.
третє місце – Марченко Дмитро та Марченко Богдан

Серед учнів 6-9 класів
1 місце – Гілянчук Артем 6 кл.
2 місце – Колєснікова Андрій – 6 кл.
3 місце – Гребенюк Оксана – 7 кл.

3. Дощик --- Світлана Сивобородько.
4. Рай --- Станіслав Ляпало

У цьому році напередодні дня села визначені кращі двори у різних частинах села. Спеціальна комісія визначила, що найкращі, найвпорядкованіші садиби у нашому селі у таких господарів:

Казімір Ігор Володимирович
Лихіцька Валентина Григорівна
Коваленко Сергій Сергійович
Пискун Марія Василівна

 === вручення подарунків =====

5. Карпати --- Юля Аркуша і Ірина Курченко
6. Осінь --- Альвіна Ягодзинська
7. Український танець --- середня група

Виставки – підведення підсумків

8. Грішная любов --- Вікторія Дубина
9. Поезії --- Олена Максакова
10. Сину --- Тетяна Багішева
11. Ах, эта ночь --- Олександр Гузь

Сьогодні ми спершу поговоримо про срібні весілля, тобто про тих, хто одружився у 1985 році і прожив разом 25 літ. Як ви гадаєте, скільки весіль зіграли в Семенівці у 1985 році?..... 19.
І от з них на сьогоднішній день проживають у нашому селі три! І дехто з них сьогодні присутній на нашому вечорі!

Зовсім молодою була Валя, коли вподобала гарного парубка Олега та ще й недавно з армії, та ще й на „КАМАЗі”! Швидко й одружились. Складно довелось цьому поколінню 85-й рік – початок перебудови, розпал кампанії по боротьбі з пияцтвом. Заборона ставить, як у нас кажуть, будку. Та ще й сувора перевірка: „А що то у вас за горілка?”  А потім були неспокійні 90-ті, але сімейні кораблики, що відправились у плавання в 1985 році, стійко тримали курс. Ось і Валентина Віталіївна та Олег Володимирович, виростили двох дітей, мають уже трьох онуків. І сьогодні вони прийшли на наше свято, привітаймо їх!

1. Ну що, признайтесь, не страшно було такою молодою виходити заміж?
2. Як пройшов перший рік?
3. А тепер чоловік: як ви вважаєте: 25 років – це багато?
4. Побажайте щось молодим людям, які тільки входять у сімейне життя.
   

І тішимось справді ми тим, наші любі,
Що Ваші серця поєднались у шлюбі,
Бо в злагоді Ви прожили чверть століття,
Себе залишивши в народжених дітях.

І нині удвох на своїм ювілеї
Ви квітнете пишно, немов дві лілеї.
Вам зичимо й далі в добрі проживати
І внуків від своїх дітей дочекатись.

Хай Бог Вам сотворить свою щедру ласку,
Життя Ваше спільне оберне на казку.
І вірим, що в чарах любовного зілля
Діждетеся ще золотого весілля!!!

1. На жаль одна срібна сімейна пара сьогодні на свято не прийшла...
2. Але у нас є ще одні ювіляри, тільки що з ними робить ми, навіть, не можемо придумати...
1. Справа в тому, що це... ми.
2. Еге ж. Легко розповідати про когось, а сам назад оглянешся... Ти пам’ятаєш, як це було?
1. Познайомились ми, як і годиться, на сцені.
2. І, певною мірою, випадково. Це був перший рік моєї роботи в будинку культури, ми підготували виставу, як зараз пам’ятаю, „Жених з варіантами” і там були потрібні люди, щоб виносить і розвішувати на сцені оголошення. От Борис Петрович і запросив двох активістів зі школи.
1. Я на той час закінчувала 8 клас, але була вже досвідченим артистом. То ж стала за кулісами і чекаю виходу...
2. А тут мого героя в буквальному смислі слова, викидають зі сцени і я лечу прямісінько в ту саму кулісу... Тобі було не дуже боляче? Правда я, як чесний чоловік, потім на ній одружився.
1. Отак життя і проходить, відлічуємо його по виставах. А-а, це було, як „За двома зайцями” ставили... А це тоді, як „Конотопську відьму”...
2. Зачекай, давай повернемося у день сьогоднішній, на родинне свято.

1. Еге ж. Далі за сценарієм ювіляри п’ють шампанське та  вітають один одного.
2. Шампанське в зал!

(І прийміть, будь-ласка, подарунки від нашої громади.)

12. „Очі волошкові” – Валентина Курченко
13. „Таешь” – Оксана Бондар

Минуло вже піввіку з того часу,
як в вашому житті цвіла весна.
І стільки прожито і пережито разом,
і скроні побілила сивина...
А в двері стукає ласкава осінь -
багата, щедра, справді золота!
Як нагорода за любов і мудрість,
за ваші, в парі прожиті, літа.
За те, що зберегли свою родину
на хвилях часу, в радості й біді,
за те, що долю порівну ділили
і стали гідним прикладом в житті.

Сьогодні у нас на святі чотири прекрасні сімейні пари, які цього року святкують золотий ювілей – п’ятдесят років спільного сімейного життя.
Це справжні труженики, які все своє життя пропрацювали у нашому селі, виростили тут дітей. Це сімейні пари:

Віктор Романович та Віра Петрівна Носко;
Валентин Васильович та Любов Дмитрівна Сиваш;
Володимир Іванович та Раїса Іванівна Мимченко;
Іван Олександрович та Лідія Тимофіївна Сивобородько.

Привітаємо їх!

Це про вас сказані слова:

На подвір'ї - яблуку не впасти.
Гомонить весілля золоте.
Зарясніло посмішками. Щастя
На обличчі кожного цвіте.

Золоте весілля - щедре хлібосілля.
Все село святкує, вся рідня.
Теплим надвечір'ям батьківське подвір'я
Потонуло в квітах і піснях.

Заспівали хлопці і дівчата,
Теплий спогад пісня виклика.
Тут колись зустрілись молодята,
Де блищить під вербами ріка.

Відцвілися яблуні і груші,
І плоди дозріли вже, як слід.
А любов, що поєднала душі,
Не зронила досі ніжний цвіт.

На рушник ступили батько й мати,
Наче пара сизих голубів.
Зграйкою веселі правнучата
Горнуться до них навперебій.

Кожна сім’я – це окрема сторінка історії нашого села. Про кожну з цих сімейних пар можна говорити, мабуть, годинами і весь час будуть виникати нові подробиці та історії, які вони назбирали на довгій життєвій дорозі. Готуючись до цього вечора, ми провели невелику розвідку і дізнались ой як багато цікавого! Адже 1960 рік був врожайний на весілля, їх тоді зіграли, як ви думає, скільки? (47). На сьогодні в селі проживають чотири пари і всі вони прийшли до нас у гості.

(Носко: Віктор Романович та Віра Петрівна)

Ця пара вчора відзначала своєрідний ювілей: 52-гу річницю свого першого побачення. Саме 13 жовтня 1958 року зустрілися щойно демобілізований Віктор та випускниця нашої школи Віра. А через рік і трішки –побралися. В суботу кликали на весілля. По страшенному болоті возив їх бричкою Василь Бурлей і ледве не перекинув на радощах. На другий день сильно похолодало і наречена ходила у весільному вбранні, а зверху замотана шаллю.
Пропрацювали все життя у нашому селі. Віра Петрівна 37 років у торгівлі, а Віктор Романович спочатку в колгоспі, а потім в сільпо – трактористом – 44 роки. Виховали двох дітей: Ніну і Олександра, мають чотирьох онуків і, мабуть, дуже чекають правнуків.

(Сиваш: Валентин Васильович та Любов Дмитрівна)

Так сталося, що під час війни в період німецької окупації з Орловської області до нас пересилили сім’ю Каширіних. І з ними приїхала чотирьох річна Люба. Так і жили в нашому селі. Зі своїм майбутнім чоловіком Валентином зустрілися на фермі: Люба працювала дояркою, а він був обліковцем. Весілля зіграли у лютому місяці, була справжня зима із завірюхою. Чи то від тої завірюхи, чи від кохання, а про весілля своє Любов Дмитрівна майже нічого не пам’ятає. Посміхається і каже: „Ой, не помню я ничого!”.
Працювали в нас у господарстві. Любов Дмитрівна має 37 років стажу на фермі та у ланці, а Валентин Васильович – 47 років: і коло телят, і на КОРКу, і вагарем...
Виховали двох дітей, мають двох внуків. І зараз не сидять без діла: працюють по господарству.
(Мимченко: Володимир Іванович та Раїса Іванівна)

Коли Володя прийшов з армії, то планував трохи побути вдома, відпочити. Але тут завітав бригадир і питання поставив руба: „Ідеш учитись, чи працюватимеш у колгоспі?”. „Та в колгоспі”, - відповідає. „А як так, то завтра на роботу!”. Отак і пропав відпочинок. Але ж діло молоде і увечері тягне до клубу на танці. Тут 1 травня і зустрів Раїсу і, як сам каже, то була любов з першого погляду. Проводжав додому десь з пів-року, аж поки сусідський собака не порвав, тоді й вирішив, що час уже женитись.
Погода на весіллі була гарна. Колгосп подарував молодим столовий сервіз. Тарілки з нього і досі в ходу.

Володимир Іванович працював механізатором, а з 1967 року і до виходу на пенсію – бригадиром. Має 44 роки трудового стажу. Але і на пенсії не сидить склавши руки: збирав молоко і весь час працює у раді ветеранів, веде активну громадську роботу.
Раїса Іванівна також весь вік пропрацювала в колгоспі: і біля свиней, і на різних роботах, і дояркою, і кухаркою. Мають двох дітей, чотирьох онуків і двох правнуків.
(Сивобородько: Іван Олександрович і Лідія Тимофіївна)
Івана та Ліду познайомила робота. Вона була дояркою, а він – їздовим. Зовсім молоді були ще люди. І прийшов час Івану йти до війська. Поки служив, у Семенівці чекала його наречена, а коли повернувся, то й одружилися. День весілля запам’ятався дуже теплою, ясною погодою та морем квітів. А далі... як і всі: ростили дітей, працювали. Іван Олександрович, як прийшов з армії так до самого виходу на заслужений відпочинок працював у господарстві водієм. Лідія Тимофіївна була і дояркою, і в ланці, і в дитсадку. А потім – на коморі. Виховали трьох дітей, п’ятьох онуків і вже тішаться двома правнуками.

А тепер ми йдемо до вас та поговоримо.

Питання:

1. за ці останні 50 років коли життя було найкраще? чому?
2. чи доводилось вам надовго розлучатись? як це було?
3. (чол.) ви маєте великий сімейний досвід. Порадьте парубкам, які якості треба у себе виховувати, щоб стати достойним чоловіком?
4. (жін) а якою має бути дівчина для щасливого подружнього життя?
5. (жін) ваші 50 спільних років підтверджують, що ви не помилилися у шлюбі. Жіночки, порадьте молодим: як треба вибирати чоловіка? А ви як гадаєте?
6. (чол.) А тепер чоловіки: Як правильно обрати жінку? А ви що скажете?

Ми всі поздоровляємо вас!

Ми хочемо, щоб сьогодні ви випили це грайливе вино за свою сім’ю, за дітей, за онуків і правнуків.

Прийміть подарунки від нашої громади з вдячністю за ваше життя, за ваш труд.

І нехай ця пісня стане для вас музичним дарунком.

14. Присвята батькам – Олена Ткаченко
15. Мамо – Оксана Бондар
16. Забирай --- Валентина Курченко
17. Все цветы --- Олександр Гузь
18. Естрадний танець --- старша група
19. Ніч яка місячна --- Віталій Комишник

← назад