Забутий райський куточок

Робота учениці 7 класу Микульшиної Юлії
Керівник краєзнавчого гуртка Потапенко Наталія Михайлівна

Сьогодні люди все більше виявляють інтерес до історичного минулого тих місць, де народилися та живуть, до історії свого села.

Село Семенівка розташоване в мальовничому куточку Арбузинського району – на березі Бугу. Тут Південний Буг тече в каньйоноподібній долині. Високі скелі, порослі кущами лоху, дикого винограду, наскельного дубу, шипшини, нависають над грайливою річкою. Дно річки порожисте. Південний Буг нагадує потоки гірської річки. Тут легко дихається, шум води навіває хороші думки. Пологий лівий берег вабить до себе чистим жовтим піском. Сама природа створила райський куточок для відпочинку .

Історія будинку відпочинку розпочалася більше ніж півстоліття тому, в 1959 році, коли на зборах уповноважених представників сільських господарств області було ухвалено рішення про створення Семенівського міжколгоспного будинку відпочинку.

Згідно цього рішення активно розпочалися будівельні роботи. Відкрили будинок відпочинку через два роки. У чепурних будиночках розмістилися кімнати для відпочинку, їдальня, кухня, клуб. Розбиті клумби цвіли квітами, високі клени затіняли від пекучого сонця. Кам’яні сходи вели відпочиваючих до берега річки, де відпочиваючі могли купатися, загорати на чудовому піщаному пляжі.

В 1966 році будинок відпочинку закрився в зв’язку з тим, що Семенівка перейшла до Первомайського району і фінансування закінчилося. Будинки розібрали на будівельні матеріали. І «райський куточок», який приносив стільки радощів та позитивних емоцій, здоров’я не лише семенчанам, а й жителям Арбузинського і Братського районів, з часом перетворився на руїни та кленові зарості. Тільки кам’яні сходини з сумом нагадують про чудове місце організованого відпочинку трудівників сільського господарства.

Перша група трудівників колгоспів приїхала сюди відпочивати в квітні 1961 року. Це кращі працівники, які всі сили та вміння віддавали праці. Тут вони відпочивали та набиралися сил для подальшої праці. Заклад активно розвивався, розбудовувався, і давав робочі місця десятку працівників. Директором закладу був Макеєв Іван Дмитрович, бухгалтером працювала Дора Самійлівна Артюх, музикантом і масовиком будинку відпочинку – Василь Іванович Артюх, смачні обіди для відпочиваючих готували Громова Люба та Лебедянець Галина, завгоспом працював Сивобородько Микола Корнійович. Охоронцем був Коваленко Петро Олексійович. При будинку відпочинку працював ларьок, де продавали солодощі, предмети особистої гігієни. За зміну відпочивало до 40 чоловік. Для них було організовано дозвілля: гра в шахи, читання преси, слухання радіопередач, лекторій, вечори відпочинку, танці. Найбільш приваблювало відпочиваючих катання на човні, прогулянки по лісу, захоплюючі ігри під гру баяна, що організовував масовик В.І.Артюх. Будинок відпочинку за сезон обслуговував 4-5 груп відпочиваючих. За сезон тут відпочивали 450-500 трудівників.

В газеті «Перемога» за червень 1962 року є стаття Михайла Радкевича про Семенівський будинок відпочинку «…Серед відпочиваючих була і доярка Марія Дейнега. З перших днів третього року семирічки вона виступила застрільником соціалістичного змагання між доярками за підвищення продуктивності худоби. За сумлінну працю правління колгоспу преміювало її путівкою в будинок відпочинку… Директор будинку відпочинку Іван Дмитрович Макеєв говорить:

- Зараз у нас відпочиває 31 чоловік. Серед них 17 доярок, є механізатори, ковалі, рільники. І ось ми в червоному кутку. Тут затишно, він добре оформлений. В залі відпочивають. Одні читають газети, інші слухають радіопередачі, а коваль колгоспу «Червона Україна» В. В. Дерій і фуражир свиноферми Семенівського колгоспу імені Леніна Д. І. Солонуха захопилися грою в шашки:

- Боротьба поки що проходить з перемінним успіхом, - з посмішкою говорить один із них.
Запитали ми про те, як відпочивається і в Івана Туркомана – скотаря з колгоспу імені 40-річчя Жовтня, і в Юлії Тимці – доярки з артілі «Зорі Комунізму» та інших. У всіх одна відповідь: «Добре, дуже добре!»…»

Фурса Фросина, 1924 року народження, згадувала, що відпочиваючі групами спускалися до річки, сідали в човен та каталися, переправлялися на правий берег Південного Бугу, щоб погуляти в лісі. Щовечора над річкою лунали чудові звуки гітари. То грала передова доярка колгоспу імені Леніна Надія Брештель. Музика та спів лунали до світанку.

Саласина Ніна, 1930 року народження, розповіла, що в кімнатах будинку відпочинку було дуже затишно. Там все зроблено було, щоб люди почували себе як вдома. Прогулянки на свіжому повітрі збуджували апетит у відпочиваючих. І працівники кухні в боргу не залишалися. Вони готували смачні страви.

Кухар Лебедянець Галина, 1940 р.н., згадує, що відпочиваючі полюбляли приготовлені страви, а також замовляли свої улюблені, святкували Дні народження, але нас це не обтяжувало.

Доярка Шаповалова Лідія, 1936 р.н., згадувала, що на столі були завжди м’ясні страви, риба, овочі та фрукти, солодощі.

Гарний відпочинок залишав чудовіі спогади і трудівники з нетерпінням чекали на повернення в цей «райський куточок».

Неповторна краса квітучих берегів Південного Бугу, теплі річкова вода і пісок, свіже терпке степове повітря і дотепер манять людей для відпочинку. Старожили краю з ностальгією згадують часи роботи будинку відпочинку. А молодь з жалем спостерігає за невикористанням цих рекреаційних ресурсів, і сподівається на відродження райського куточка.